Рішення обласної ради від 05.06.2009 №803-30/2009

УКРАЇНА

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Пяте демократичне скликання (Тридцята сесія)

РІШЕННЯ

від 05.06.2009 року №803-30/2009 
(зі змінами від 10.06.2011 №162-6/2011) 
м.Івано-Франківськ

Про Програму розвитку 
науково-технічної та інноваційної 
діяльності області до 2015 року

 Заслухавши та обговоривши проект Програми розвитку науково-тех­ніч­­ної та інноваційної діяльності області до 2015 року, розроблений згідно з методичними рекомендаціями щодо розроблення середньострокових пріо­ри­тетних напрямів інноваційної діяль­ності галузевого та регіонального рівня, загальними рекомендаціями щодо розроблення регіональних програм інно­ва­ційного розвитку, Законом України "Про інноваційну діяльність", а також від­по­від­но до Стратегії еконо­мічного і соці­аль­ного розвитку тери­то­рій Івано-Франківської області до 2015 року, зат­вер­д­же­ної рішенням облас­ної ради від 20.02.2007 року № 214-9/2007, обласна рада

вирішила: 

1. Затвердити Програму розвитку науково-техніч­ної та інноваційної діяль­­нос­ті області до 2015 року (додається).

2. Головному управлінню економіки обласної державної адміністрації забезпечити організацію виконання Програми.

3. Встановити, що бюджетні призначення для реалізації заходів Програми на кожен рік передбачаються щорічно при формуванні обласного бюджету і затверджуються рішенням обласної ради про бюджет на відповідний період.

4. Головному фінансовому управлінню обласної державної адміністрації (Л.Костів) щорічно враховувати бюджетні запити головного управління економіки обласної державної адміністрації на виділення коштів для реалізації заходів Програми,враховуючи можливості доходної частини обласного бюджету на відповідний бюджетний рік.

5. Доручити головам районних державних адміністрацій та міським головам міст обласного значення:

5.1. Забезпечити виконання завдань, зазначених у Програмі, які відно­ся­ть­ся до компетенції районних державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських рад міст обласного значення.

5.2. Щорічно, до 25 грудня року, що минає, затверджувати план заходів на наступний рік щодо провадження інноваційної діяльності на території району (міста), які подавати у головне управління економіки обласної державної адміністра­ції.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника голови обласної ради О.Дзесу і постійну комісію облас­ної ради з питань бюджету, фінансів, податків та інвестицій (О.Синютка).

Голова обласної ради Ігор Олійник

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням обласної ради

від 05.06.2009 року №803-30/2009

ПРОГРАМА

розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності області до 2015 року

Івано-Франківськ

2009 рік

ВСТУП

В сучасних умовах активна інноваційна діяльність є основним чинни­ком прискореного науково-технічного і виробничого розвитку економічного потенціалу економіки.

При цьому гостро постають проблеми, пов'язані з необхідністю поєд­нан­ня інтересів виробництва та проведення фундамен­тальних і прикладних досліджень. Велика роль в розв'язанні цих проблем належить регіонам. Надання останнім ключової ролі у створенні інноваційного середовища дає можливість реалізувати інноваційну модель розвитку регіональної еконо­міки, сформувати цивілізований ринок інновацій, орієнтований на вітчизняну (регіональну) промисловість, залучати інвестиції в інноваційну сферу.

Аналіз факторів, які сприяють активізації інноваційних процесів показує, що найшвидше позитивного ефекту вдається досягти там, де ідея інноваційного розвитку об'єднує представників різних сфер діяльності: підприємства, дослідницькі та навчальні установи, підприємницькі структу­ри, фінансові організації, об'єкти державного управління.

Саме тому, основною метою Програми розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності області до 2015 роки (далі Програма) є удоско­налення системи управління науково-технічною та інноваційною діяльністю шляхом ство­рен­ня та відновлення спеціалізованих структур підтримки інновацій, які б сприяли результативній співпраці в рамках "університети-бізнес-промисло­вість", формування ефективних механізмів інформаційного обміну, пропагування інноваційної культури тощо.

Завдання Програми:

- упорядкування процесів взаємодії існуючих елементів і складових інноваційної інфраструктури регіону, створення і розвиток нових інституцій організаційного, методичного, інформаційного та фінансового забезпечення інноваційної і наукової діяльності у всіх сферах життєдіяльності територіальної громади на основі забезпечення ефективної і результативної співпраці в рамках „влада – бізнес – громада”;

- залучення інтелектуального потенціалу всіх верств населення області до вирішення проблем інноваційного і науково обґрунтованого розвитку територіальної громади;

- посилення ролі і впливу громадських і наукових організацій в активізації інноваційної діяльності.

Дана Програма є невід’ємною складовою „Стратегії економічного і соціального розвитку територій Івано-Франківської області до 2015 року”, затвердженої рішенням обласної ради від 20.02.2007 року №214-9/2007, і спрямована на забезпечення системності та послідовності в проведенні регіональної інноваційної політики, а також поєднанні інтелектуального потенціалу наукових установ, економічних можливостей підприємств та адміністративних можливостей місцевих органів влади, заінтересованих у розвитку інноваційного бізнесу.

Розробка Програми здійснювалася з використанням наступного пере­ліку нормативно-правових і регулюючих документів:

- Закон України „Про основи національної безпеки України”;

- Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”;

- Закон України „Про інноваційну діяльність”;

- Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”;

- Закон України "Про інвестиційну діяльність";

- Закон України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності тех­но­логічних парків";

- Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність";

- постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 року №447 "Державна цільова економічна програма "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 роки"

- Загальні рекомендації щодо розроблення регіональних програм інно­ва­ційного розвитку – Міністерство освіти і науки України, 2004 рік;

- “Методичні рекомендації щодо розроблення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівня”. – Спільний наказ МОН, Мінекономіки, Мінпромполітики, Мінфіну та НАН України від 09.07.03 №442/279/180/298/449

Програмою передбачені заходи, спрямовані на розв'язання проблем соці­аль­но-економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку регіону на основі мобілізації наукового потенціалу області, активізації винахід­ництва та раціоналізаторства, розвитку інноваційного підприємництва та нових елементів регіональної інноваційної інфраструктури.

І. СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРІОРИТЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ ТА ЇХ ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ

1.1. Місце Івано-Франківської області

в соціально-економічному розвитку України

Івано-Франківщина – є політично і економічно активним регіоном, зорієнтованим на європейську модель розвитку України.

Структура господарства області – індустріально-аграрна. Основна частина промислового потенціалу зосереджена в передгірній зоні в містах Калуші, Надвірній, Долині.

Для промисловості характерний надзвичайно високий рівень спеціал­ізації: на долю електроенергетики приходиться біля третини загального випус­ку продукції промисловості. При цьому практично весь обсяг приходиться на одне підприємство — Бурштинську ТЕС, яка є одним із найпотужніших експортерів на Івано-Франківщині та найбільшою на заході України.

Також ведучими секторами промисловості є нафтогазовий комплекс (ВАТ “Нафто­хімік Прикарпаття") і хімічна промисловість (ТОВ "Карпатнафтохім").

З інших галузей можна виділити харчову промисловість, промисловість будівельних матеріалів, лісовий комплекс, машинобудування і легку промисловість.

У товарній структурі сільськогосподарського виробництва трохи вище частка тваринництва, що спеціалізується на м’ясо-молочному виробництві, а рослинництво — на вирощуванні зернових, цукрових буряків і картоплі.

Характерним для економіки області залишається домінуюча частка проміжного споживання над виробництвом валової доданої вартості у випуску товарів та послуг. Починаючи з 2004 року, частка проміжного споживання почала знижуватися з 59,7 відсотка до 56,7 відсотка у 2006 році, що вказує на збільшення ефективності виробництва в області.

На загальнодержавному рівні область характеризується недостатнім промисловим виробництвом: її частка становить лише 1,6 відсотка (у 2007 році).

У державному поділі праці область вирізняється виробництвом деревини – 16,6 відсотків загального обсягу реалізованої промислової продукції. Від 3,2 відсотка до 4,5 відсотка реалізованої промислової продукції забезпечує область у легкій, нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній промисловості, виробництві неметалевих мінеральних виробів.

1.2. Розвиток економіки Івано-Франківської області на сучасному етапі

Головною метою розвитку інноваційної сфери є забезпечення переходу економіки області на інноваційну модель розвитку, проведення на цій основі структурних і фінансових змін у вироб­ничій сфері, що створюватиме широкі можливості для випуску конкуренто­спроможної продукції.

Провідна роль в економіці області належить промисловості, яка харак­тери­­зується недостатнім рівнем промис­ло­вого виробництва. На території, що займає 2,3 відсотка площі України та про­жи­ває 3 відсотки населення України ви­роб­ляється лише 1,6 відсотка промислової продукції.

 

З регіональної точки зору промисловість є однією з провідних га­лу­зей економіки. Її внесок у створення валової доданої вартості становить 36,9 від­сотка (частка Івано-Франківщини у валовій доданій вартості в промисло­вості держави становить 2,2 відсотка). Майже 65 відсотків продукції промисловості у 2008 році припада­ло на обробну промисло­вість, в якій переважала продукція харчової промисловості, вироб­ництва дереви­ни та виробів з неї, хімічної та наф­то­хі­мічної галузі, виробницт­ва

 

інших неметалевих виробів (будматеріалів, скловиробів). В той же час спостерігається недос­татній рівень целюлозно-паперового виробництва, для розвитку якого є місцева сировинна база.

До негативних тенденцій розвитку промисло­вості області на сучасному етапі відносяться:

- високий ступінь залежності роботи окремих галузей від поставок давальницької сировини (енергетич­ні матеріали, нафта та продукти її перегонки, легка промисловість);

- погіршення галузевої струк­ту­ри промислового виробницт­ва та критичне зменшення питомої ваги галузей, які створюють значну додану вартість;

 

- низька частка машинобуду­вання (3,5 відсотка у 2008 році), яке є основою інноваційного розвитку, в загальному обсязі реалізованої продукції промисловості (хоча пито­ма вага переробної промисловості – 66,7 відсотка);

- невисокі темпи оновлення тех­ні­ко-технологічної бази та висо­кий рівень зношеності основних за­со­бів;

- неефективна фінансова діяль­ність промислових підпри­ємств, зок­ре­ма, високий ріве­нь збиткових промислових підприємств та низька

 

рентабельність їх операційної діяльності.

 

До потенційних переваг промисловості регіону можна віднести: розвинену виробничу базу та науково-технічну інфраструктуру, значну частку інвестиційно-спроможних галузей, великі запаси мінерально-сировинних ресурсів, вигідне географічне положення, а також спроможність виробничих підприємств виготовляти продукцію кінцевого споживання, високий рівень конкурентоспроможності продукції нафтохімічної, деревообробної, легкої та машинобудівної промисловості.

Стратегією економічного та соціального розвитку територій Івано-Франківської області до 2015 року, яка затверджена рішенням обласної ради від 20.02.2007 року №214-9/2007, визначені стратегічні напрями економічного розвитку економіки області, а саме, стійкий розвиток економіки, розвиток людських ресурсів та охорона навколишнього природного середовища та екологічна безпека.

1.2.1. Розвиток економіки області

Паливно-енерге­тич­ний комплекс

Енергозабезпечення економіки і соціальної сфери області здійснюється за рахунок постачання основної частки паливних ресурсів з інших регіонів України, видобутку вугле­вод­невих і виробництва електричної та теплової енергії безпосередньо в регіоні.

Паливно-енергетичний комплекс області включає 14 провідних підпри­ємств, які забезпечують видобуток, транспортування і переробку нафти і газу, виробництво та розподіл електроенергії. Питома вага продукції, виробленої у комплексі, складає майже 40 відсотків загальнообласного виробництва.

Майже 14 відсотків промислового виробництва області складає частка Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго», де встановлено 12 енергоблоків загальною потужністю 2300 МВт. Остання відокремлена від об'єднаної енергосистеми України і працює паралельно з об'єднаною енергетичною системою Європи.

Протягом 2002-2005 років спостерігалася позитивна динаміка обсягів вироб­ництва електроенергії. Разом з тим, у 2006-2007 роках відбувся деякий спад, що зумовлено об'єктивними причинами – потребами зовнішнього ринку електроенергії.

Основними споживачами енергетичних ресурсів області є електроенер­гетика, хімічна та нафтохімічна промисловість, а також житлово-комунальний сектор регіону.

Основною метою розвитку нафтогазовидобувної галузі є нарощування ресурсної бази вуглеводнів шляхом проведення пошуково-розвідувального буріння на нових перспективних площах та родовищах. Вже сьогодні проводиться розвідувальне буріння на трьох перспективних площах нафти і газу. Також в рамках реалізації спільної діяльності ДП «Богородчанинафтогаз» з шведською компанією «Свенська Капітал Ойл» проводять геологороз­відувальні роботи на Кубаш-Луквинському родовищі.

Проблеми енергозабезпечення регіону визначаються, в першу чергу, не­об­хідністю модернізації технологій із видобутку та переробки вуглеводне­вих.

Також, важливим чинником, який впливає на зниження конкуренто­спроможності видобутку енергоносіїв в Карпатському регіоні залишається високій ступінь зношеності основних виробничих фондів нафтогазовидобувних підприємств, які розташовані на території області.

Машинобудування

Дуже важливо, щоб зростання виробництва відбува­лося за рахунок наукомістких високотехнологічних галузей і виробництв, розвиток яких взаємопов'язаний з інноваціями.

Частка таких галузей в продукції промисловості області в 2005 р. – 2,8 відсотка, у 2006 році – 2,5 відсотка, у 2007 році – 3,5 відсотка, у 2008 році - 5,5 відсотків (у 1990 році цей показник становив 20,5 відсотка).

В останні роки спостерігається стабільне нарощування обсягів вироб­ництва в машинобудівній галузі. У 2008 році темп приросту у порівнянні з 2007 роком становив 35,4 відсотки.

За останні роки в області освоєно виробництво низки нових видів про­дук­ції, зокрема: трубопровідної арматурив т.ч. і для АЕС на ВАТ "Івано-Франківський арма­тур­ний за­вод"; металоконструкцій для сонячних батарей на ВАТ "Калуський завод бу­дівель­них машин" та ВАТ "Пресмаш"; сучасних автоматичних пральних машин торгової марки "Ардо" та "Вірпул" на ТОВ "Українська побутова техніка", а та­кож пла­нуєть­ся розпочати будівництво заводу по виготовленню сучасних видів моро­зи­ль­ників та холодильників; модернізовано та освоєно випуск сучасних типів автомотрис для обслугову­ван­ня контактної мережі залізниці маніпулятором німецької фірми на ВАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод"; освоєно технологію виготовлення електрокабельної продукцію для автомобілів європейського типу на ВО "Карпати". Введено в дію виробництво електроджгутів на ТОВ "Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед".

На сучасному етапі головними проблемами розвитку машинобудуван­ня області є:

- значна зношеність основних засобів та недостатній рівень інвестицій;

- в зв'язку зі вступом України до СОТ можливе загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції, що негативно відіб'ється на фінансових результатах та інвестиційних можливостях місцевих високотехнологічних виробництв. Це може призвести до консервації енерго­ємної структури економіки;

- складне фінансове становище підприємств, збитковість господарської діяльності, нерентабельність випуску близько половини найменувань номенклатури продукції галузі.

Хімічна та нафтохіміч­на промисловість

На території Івано-Франківської облас­ті виробляється майже 4 відсотки продукції хімічної та нафтохімічної промисловості України (у 2003 році 2,8 відсотка). Частка галузі в промисловому виробництві регіону складає понад 13 відсотків.

Проте у 2008 році випуск продукції хімічної та нафтохімічної промисловості у порівнянні з 2007 року скоротився на 53,6 відсотки. Спад виробництва допущено як у хімічному виробництві на 54 відсотки, так і у виробництві гумових та пластмасових виробів – на 34,5 відсотки.

В цій галузі виробляється продукція важкого органічного синтезу (ети­лен, про­пілен, бензол, вінілхлорид, поліетилен), хлор, сода каустична, карба­мі­до­­формальдегідні смоли, калійні добрива, аеросил, продукція малотоннажної хі­­мії (барвники синтетичні, хімікати-добавки) лакофарбові та гумовотехнічні ви­роби.

Хімічна галузь відноситься до інвестиційно-привабливих, експорто­орі­єн­то­ваних галузей промислового комплексу області та має найвагоміший вплив на зростання виробництва. З початку інвестування в підприємства хіміч­ної та нафтохімічної промисловості іноземними інвесторами внесено 126 млн.дол., що становить 32,7 відсотка.

Потенційна місцева перевага – достатньо розвинутий експортний потен­ціал. Такі продукти як етилен, пропілен, бензол, хлористий вініл, каустична сода у великих обсягах експортуються в Словаччину, Польщу, Італію тощо. Частка продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості в загальному обсязі експорту у 2007 році становила 38,5 відсотка і зменшилася у порівнянні з 2006 роком на 2 відсоткові пункти.

Гострою проблемою для підприємств хімічної галузі є:

- технічна та технологічна відсталість, висока енергоємність, які збіль­шують собівартість продукції, що виробляється, та знижують її якість;

- низький рівень рентабельності виробництва основних підприємств;

- негативний вплив виробництва на екологічну ситуацію в регіоні, ризик ут­­во­­­рення карстових воронок, провалів поверхні, засолення ґрунтів та річкових вод у зоні діяльності ДП "Калійний завод". Незважаючи на те, що виробництво мінеральних добрив, зокрема калійних, віднесено до одного з прі­­­­­ори­тетних напрямів розвитку хімічної промисловості, з боку держави від­сут­­­ні цілеспря­мовані та системні дії щодо управління процесом підтримки віт­чи­­з­­няних ви­роб­ників калійних добрив, а також фінансування зазначених ви­дат­ків. Недо­фінансування ДП "Калійний завод" унеможливлює вирішення питання ути­­лі­зації розсолів, біля 10 млн.м3 фракції яких накопичено у кар'єрі та хвосто­схо­­­­­ви­щі. При прориві дамб цих гідроспоруд розсоли можуть потрапити у водну сис­тему р.Дністер і спричинити екологічну катастрофу європейського масшта­бу.

Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 

Деревообробна промисловість харак­тери­­зується порівняно високим рівнем роз­вит­ку. В загальному промисловому вироб­ництві області її част­ка становить 8,3 від­сот­ки (2007 рік) і в порівнянні з 2003 роком зросла на 1,6 відсоткових пункти.

В області виробляється більше половини загальнодержавного випуску деревоволокнистих, 41,4 відсотків – деревостружкових плит, 7,9 відсотків – деревини уздовж розпиляної чи розколотої.

Обробленням деревини та виробництвом виробів з неї займається 40 ве­ли­ких та середніх підприємств області та більше 300 малих підприємницьких структур, які зосереджені в основному у Надвірній, Вигоді, Брошневі, Ворохті, Верховині, Івано-Франківську.

Протягом останніх років в роботі деревообробної промисловості спостерігається динамічний розвиток, що позначилося на загальних резуль­татах. За 2005-2007 роки щорічний приріст обсягів виробництва продукції склав від 7,9 до 37,0 відсотків (у 2008 році – 8,3 відсотки).

Основу деревообробної галузі складають три плитні підприємства ТОВ «ЛК Інтерплит Надвірна”, Брошнів-Осадська філія ТОВ “Кроно-Україна”, ТОВ “Уніплит”, питома вага яких в обсягах реалізованої промислової про­дук­ції складає понад 80 відсотків.

На деревообробних підприємствах активізується робота щодо впрова­дження ресурсозберігаючих технологій. Зокрема, на ТОВ «Уніплит», ТОВ «Серін», ТОВ «ЦБМ «Осмолода», ПП «Сивуля» встановлено сучасне обладнання, яке дозволяє економити паливно-енергетичні ресурси за рахунок спалювання відходів деревообробного виробництва.

Підприємства з виробництва деревини та виробів з неї є інвести­ційно-привабливими для іноземного капіталу. Станом на 01.01.2009р. обсяг прямих іноземних інвестицій становив 27,8 млн. дол. США, що склало 5,8 від­сотків в загальнообласному обсязі залучених інвестицій (на 01.01.2008р. відповідно 30,3 млн.дол. та 7,9 відсотків).

Перевагами підприємств з оброблення деревини та виробництва виробів з неї є розвинутий ринок плитного виробництва, що сприяє залученню інвес­тицій в галузь та реалізації конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

З 2006 року запроваджено нову систему реалізації необробленої деревини через аукціони, яка дозволила створити прозорий механізм на ринку деревини та залучити до нього на рівних умовах суб’єктів різних форм власності.

Проблемами розвитку галузі є:

- технічна та технологічна відсталість частини підприємств через знос основних засобів, ступінь якого складає 27,6 відсотків;

- недостатнє використання можливості переробки відходів лісопи­ляння і налагодження виробництва альтернативних видів палива (паливних брикетів та пелет) в гірських районах області.

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

Харчова промисловість є важливою ланкою в господарському комплексі Івано-Фран­ківщини. Вона об'єднує сукупність підпри­ємств з виробництва харчових продуктів для забезпечення потреб внутрішнього регіонального і загальнонаціонального ринків. У харчовій промисловості регіону важливе місце займає м'ясна промисловість та виробництво молочних продуктів, також здійснюється розлив лікувальних та сто­ло­вих мінеральних вод.

У 2007 році в регіоні функціонувало 251 підприємство харчової промисло­вості, що становить 16,4 відсотки від загальної кількості підприємств переробної промисловості. Обсяг реалізованої ними продукції у цьому ж році склав 938 млн.грн. або 8,1 відсотка від промислового виробництва в регіоні та 0,9 відсот­ка від загального обсягу продукції харчової промисловості України.

Стабільно, з нарощуванням темпів виробництва, працювали підприємства галузі, починаючи з 2003 року. У 2008 році приріст був найвищий і становив 31,9 відсотків.

 Для інтегрування в європейську економіку та підвищення конкуренто­спроможності продукції підприємства галузі здійснюють її сертифікацію, впроваджуючи системи управління якістю за стандартами ISO 9000.

Проте, підприємства галузі є збитковими, а рентабельність їх операційної діяльності до 2007 року мала від'ємні значення. 

Показники інноваційної діяльності в хар­чо­вій промисловості засвідчують наявність позитивних тенденцій. Зростає кіль­кість підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, а також їх час­т­ка в загальній кількості промислових підприємств. Збільшується питома вага інно­ва­ційних витрат, які спрямо­вуються на дослідження і розробки (у 2005 році кош­ти не витрачалися, у 2006 році – 1,6 відсотка, у 2007 році – 29 від­сотків). Та­кож позитивним є збільшення питомої ваги реалізованої іннова­ційної про­дук­ції харчової промисловості в загальному обсязі реалізованої промислової про­дукції від 2,8 відсотків у 2006 році до 21,9 відсотків у 2008 році.

 Основною проблемою галузі можна назвати те, що вона базується на ос­но­ві старих, ще радян­сь­ких підприємств або невеликих нових переробних підпри­ємств. Останні осна­ще­ні застарілим, енергоємним обладнанням, яке експлу­атується багато років або вживаним обладнанням, завезеним з Європи, яке морально застаріло (ступінь зносу основних засобів на кінець 2007 року досяг 30,9 відсотків). На та­ких харчових підприємствах надзвичайно важко досягти світових стандартів з якос­ті та енергоощадності.  

Великим ризиком для підприємств харчової промисловості області може стати вступ України до СОТ, оскільки галузь характе­ризується високим рівнем енергоємності і низьким рівнем доданої вартості. Це може призвести до витіс­нен­ня неконкурентоспроможної вітчизняної продукції з внутрішнього ринку, спричинити скорочення виробництва та знизити можли­вість виробництва но­вих видів продукції. Найбільш ефективною допомогою для харчового сектора є адаптація його до вимог законодавства ЄС щодо гігієни та якості (особливо молочної і м'ясної галузі). При тому, що область має серйозні можливості по наро­щуванню випуску якісної та екологічно-чистої харчової продукції, вона отримає нездо­ланий бар'єр по експорту цієї продукції через відсутність на під­при­ємс­твах системи НАССР, як обов'язкового атрибуту західних харчових вироб­ництв.

В харчову промисловість практично не надходять гроші закордонних інвес­торів. Прямі іноземні інвестиції на кінець 2006 року в галузь становили 3,2 млн.­дол., або 1,7 відсотка від їх загального обсягу, на кінець 2007 року відпо­відно 3,8 млн.дол. та 1 відсоток, на кінець 2008 року – відповідно 4,0 млн.дол. та 0,8 відсотків.

Легка промисловість

На території Івано-Франківської області розмі­щено 141 підприємство - юридична осо­­ба легкої промисловості, на яких працює 3,6 тис. штатних працівників.

Частка Івано-Франківщини в обсягах реалізованої продукції легкої промисловості України становить близько 5%. Серед областей Західного регіону по даному показнику область посідає одне із провідних місць.

Внесок підприємств галузі в загальний доробок промисловості області складає: 3% обсягів реалізованої продукції, 6% - зайнятих працівників, близько 1% - обсягу капітальних вкладень та вартості основних фондів.

Починаючи з 2003 року на підприємствах легкої промисловості спосте­ріга­лася позитивна динаміка виробництва, внаслідок чого випуск продукції у 2007 році проти попереднього року збільшився на 17,1 відсоток, а проти 2000 року – на 66,2 відсотки. Проте у 2008 році у порівнянні з 2007 року відбувся спад на 12,2 відсотки.

Проте для досягнення достатнього рівня конкуренто­спро­можності продукції за якістю та ціною необхідні оновлення та заміна основних засобів, машин та обладнання на більш високопродуктивні. Ступінь зносу у легкій промисловості становить 36 відсотків (в цілому по промисловості основні засоби спрацьовані на 61 відсоток).

 Інноваційною діяльністю у 2008 році займалося 24 відсотки загальної кількості промислових підприємств галузі. В останні роки зростають обсяги інноваційних витрат , 96,5 відсотків яких спрямовувалися в придбання машин, обладнання, програмного забезпечення.

Результатом впровадження інноваційних заходів стало надходження на ринок інноваційної продукції, частка якої в загальному обсязі реалізованої продукції підприємств легкої промисловості склала у 2008 році 4,4 відсотки.

Серед промислових підприємств за обсягами освоєного капіталу підприємства легкої промисловості посідають третє місце, поступаючись підприємствам хімічної та нафтохімічної промисловості, а також оброблення деревини та виробів з деревини (крім меблів). В загальнообласному обсязі іноземних інвестицій частка підприємств галузі становить 6 відсотків і у порівнянні з попередніми роками має тенденцію до зниження.

Проблемою галузі є запровадження схеми роботи підприємств на давальницькій сировині, яка не сприяє зміцненню їх фінансового становища, тому що створений прибуток не залишається на підприємстві, вітчизняний ринок не наповнюється товарами легкої промисловості.

Підприємства галузі працюють нерентабельно, майже кожне п’яте підприємство – збиткове. Виробничі потужності підприємств завантажені частково, більшість з них працює в однозмінному режимі.

Перевагами галузі є висока ліквідність продукції і швидкий обіг вироб­ничого циклу, низький порівняно з іншими галузями рівень енергоємності.

1.2.2. Тенденції та перспективи розвитку підприємництва, його інноваційна спрямованість

Розвиток малого та середнього підприємництва є необхідною умовою переходу всієї економіки на ринкові засади господарювання, ефективної рес­т­рук­туризації виробництва та підприємств, розв’язання проблем зайнятості, зрос­­тання рівня життя населення. Малий бізнес має найнижчі інвестиційні пот­реби, характеризується найшвид­шим обігом капіталу, має виробничу гнуч­кість та підвищену адап­та­цію до мінливих запитів споживачів. Він забезпечує у два-три рази більшу ефек­тивність виробничих капіталовкладень і за обсягом кош­тів, і за терміном віддачі.

У зв’язку з цим виникає необхідність посилення інноваційної спрямо­ва­нос­ті розвитку малого підприємництва.

За даними головного управління статистики в області у 2007 році нарахо­в­у­валося 7704 малих підпри­ємства. Цей показник із року в рік має тенденцію до збільшення. З іншого боку, із загальної кількості зареєстрованих підпри­ємств лише 56 відсотків, або 4329 підприємства, працюють та реалізову­ють продукцію (робо­ти, послуги). Крім того, цей показник протягом останніх років мав тенденцію до зменшення. Тобто, частка малих підприємств, що не працюють, залишається значною.

Основними сферами діяльності малих підприємств є оптова та роздрібна торгівля, ремонт (нараховується 2583 підприємства, або 33,5 відсотки від загальної кількості), промисловість (відповідно 1433 та 18,6 відсотків) та операції з нерухомістю (1271 та 16,5 відсотків).

Одночасно зростають обсяги продукції (робіт, послуг), реалізованої мали­ми підпри­єм­ствами. У 2007 році цей показник зріс на 18 відсотків у порівнянні з 2006 ро­ком і становив понад 1,8 млрд. грн., або 8,3 відсотка до загального обсягу реалі­зації у регіоні. В результаті зменшення кількості працюючих малих підприємств скорочується і кількість найманих на них працівників. Починаючи з 2003 року, цей показник скоротився в 1,4 раза, причому така тенденція прос­те­жується у всіх районах і містах області та за всіма видами економічної діяль­нос­ті, що мають виробничий напрямок.

Важливу роль у формуванні іннова­цій­ного по­тен­­ціалу регіону відіграють малі промислові підприємства, частка яких в за­галь­ній кількості всіх малих підпри­ємств у 2007 році становила 18,6 відсотків, а у загальній кіль­кос­ті всіх промислових підприє­мств - 87 відсотків. 

Проте обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) малих промислових підприємств у загальному промисловому обсязі реалізації є незначними, а її частка має тенденцію до зменшення з 9,4 відсотків у 2005 році до 8,3 відсотків – у 2007 році.

В зв'язку зі вступом України до СОТ можливе погіршення позицій підп­ри­ємств сектора малого підприємництва регіону загалом, оскільки лише нез­нач­на частина цих суб'єктів господарювання виробляє товари (послуги), що відпо­відають міжнародним стандартам систем якості.

Для підтримки діяльності малого бізнесу надзвичайно важливим як на рівні держави, так і на рівні регіону є створення регіональної інноваційної інфраструктури.

На даний час в області діє розгалужена мережа бізнес-центрів, основними завданнями яких є надання послуг щодо розробки бізнес-планів, консультацій з питань започаткування бізнесу, вибору системи оподаткування, підготовки статутних документів.

Важливу роль у створенні та розвитку малих підприємств, в тому числі інноваційних, відіграють бізнес-інкубатори, завданнями яких є пошук цікавих бізнес-ідей, перетворення їх на бізнес-проекти, сприяння у випуску продукції і послуг та їх вихід на ринок.

На сьогоднішній день підприємницьке середовище мало зацікавлене в придбанні (замовлені) науково-технічної продукції, в першу чергу, через відсутність реальних механізмів заохочення бізнесу до інноваційної діяльності. І навіть тоді, коли наукові колективи мають що запропонувати промисловості, бізнесовим структурам, їх взаємодія практично неможлива через відсутність інноваційних структур, які забезпечують зв'язки між виробниками та споживачами науково-технічної продукції.

Саме тому, необхідним є створення в області інноваційного бізнес-інкубатора, основні завдання якого полягатимуть у проведенні комплексу заходів по приведенню малих та середніх інноваційних підприємств у відповідність із вимогами потенційних інвесторів, підвищення ступені їх інноваційної привабливості й організація процесу залучення інвестиційних ресурсів до реалізації програм розвитку регіону.

1.3. Охорона навколишнього природного середовища та екологічна безпека

Залучення інвестицій у такі галузі як хімічна промисловість та пов'язаних з нею галузей виробництва є позитивним чинником з точки зору створення та збе­ре­ження робочих місць, зростання експортного потенціалу та розв'язання со­ціальних проблем. Однак розташування на території області енерго- та еко­лого­ємних виробництв створює значні ризики екологічній безпеці регіону.

На території області розміщено понад 500 промислових підприємств хі­міч­ної, енергетичної, нафтогазовидобувної, деревообробної та інших галузей. Понад 4 відсотки території зайнято нафтогазовими трубопроводами, пробурено понад 2000 свердловин для видобування нафти і газу, нараховується біля 30 великих полігонів твердих побутових відходів, 2 хвостосховища ДП «Калійний завод» по­лі­гон промислових відходів ВАТ «Оріана», 3 золошлаковідвали Бурштин­сь­кої ТЕС та ін.

Гострою залишається проблема забруднення природних вод, хоча в остан­ні роки мала місце тенденція до зменшення обсягів скидів зворотних вод у во­дой­ми області, що насамперед, пов'язано із зменшенням обсягів викорис­тан­ня води у народному господарстві. Основними забруднювачами поверхневих водних об’єктів залишаються на даний час ТзОВ “Уніплит” (селище Вигода), КП “Івано-Франківськводоеко­техпром”, ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” (м. Надвірна) та інші.

Однією з значних екологічних проблем області залишається рівень заб­руд­нення атмосферного повітря.

Основними забруднювачами атмосферного повітря на території області є підприємства-виробники електроенергії, газу та води, викиди яких становлять близько 87 відсотків від валового обсягу викидів по області, а також авто­тран­с­порт. За 2008 рік тільки Бурштинською ТЕС в атмосферне повітря викинуто 246,117 тис. тонн забрудню­ючих ре­чо­­вин проти 238,5 тис. тонн забруднюючих речовин у 2006 році. Зменшення негатив­но­го впливу Бурштинської ТЕС на атмосферне середовище можна досягнути вдос­ко­наленням технологічного процесу та продовженням будівництва пило­газо­вловлюючих пристроїв.

Ще однією екологічною проблемою на території області є відсутність системи роздільного збору твердих побутових відходів, що призводить до вивезення вторинних матеріальних ресурсів (поліетилен, ПЕТ пляшки, складська тара, папір) на сміттєзвалища. Незважаючи на те, що впродовж 2005-2007 рр. було здійс­не­но низку заходів, спрямованих на впровадження роздільного збирання твердих по­бу­тових відходів і розвиток ринку вторинних ресурсів, докорінно змінити ситуацію не вдалося. Елементи роздільного збирання ресурсно-цінних компо­нен­тів відходів частково впроваджені на територіях окремих адміністративно-територіальних одиниць області.

Впродовж 2007 року в м. Івано-Франківську реалізовувався проект ТАСІS „Запровадження системи роздільного сортування ТПВ – влаштування ста­ціонарних дільниць для їх досортування і переробки”. Проте робота та фінансування заходів по переробці і утилізації побутових відходів, а також впровадженню роздільного збирання їх ре­сурсно-цінних компонентів є недостатніми. Надалі має місце тенденція до фі­нан­сування заходів, які спрямовані не на переробку, а на захоронення відходів. Така практика сприяє покращенню санітарного очищення населених пунктів, однак, враховуючи незадовільний стан більшості полігонів ТПВ, вона не вирішує екологічних проблем, пов’язаних з впливом відходів на довкілля.

Проблемним також є питання, насамперед у гірських районах (Косів­сь­ко­му, Верховинському, Надвірнянському, Яремчанській міській раді) утилі­за­ції відходів лісо­пиль­но-деревообробних виробництв, які належать до 4-го кл­а­су небезпеки. Більшість таких підприємств складують відходи на своїй території, а іноді і в руслах річок. Загалом в області діє понад 500 деревообробних підприємств, на яких щороку утворюється 40 тис. м3 тирси.

Івано-Франківська область вирізняється серед інших областей України ви­со­кою динамікою розвитку приповерхневої частини геологічного середовища, обумовленого дією як внутрішніх сил Землі, так і зовнішнім впливом природ­них та антропогенних чинників. Крім того, на території області широкий розвиток мають такі небезпечні геодина­мічні процеси: зсуви, природний та техногенний карст, селі, водна ерозія, площинний змив та ін. Посилення проявів екзогенних геологічних процесів протягом останніх років підвищило рівень екологічного ризику території, приз­вело до руйнування житлових і про­мис­лових об'єктів, доріг, мостів та ліній електро­передач.

Зсувні процеси особливо широко розвинуті в передгірських і гірських ра­йо­­нах, а саме Снятинському, Верховинському, Косівському, Коломийському, Надвірнянсь­кому, Богородчанському, Калуському та Рожнятівському. Враховуючи кризові умови, що склалися в багатьох районах області у зв’язку з активізацією зсувних процесів, необхідно організувати вивчення динаміки цих небез­печних екзогенних геологічних процесів та здійснити природоохоронні заходи по попередженню зсувів та, особливо в районах їхньої підвищеної активності.

 

II. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОБЛАСТІ

2.1. Розвиток наукової та науково-технічної діяльності

Важливою передумовою створення інноваційних економік вважається наявність високорозвиненого наукового комплексу й відповідної індустріальної бази.

Розгалужена мережа наукових організацій області охоплює широкий спектр галузей науки і техніки та здатна забезпечувати за певних умов пози­тивні зрушення в економіці та інших сферах суспільного життя.

Науково-технічний потенціал області – це наукові організації академіч­ного, галузевого профілю та вищих навчальних закладів.

У 2007 році наукові дослідження та розробки виконували 23 організації, в то­му числі 6 наукових установ академічного профілю, 14 організацій галузе­во­го профілю, 3 вищі навчальні заклади. Починаючи з 2002 року кількість цих ор­га­нізацій збільшилася на 35 відсотків (у порівнянні з 2006 роком – на 9,5 від­сот­ка). Основна частина, а це майже 70 відсотків, – організації галузевого про­­фі­лю. В результаті збільшення кількості наукових організацій (2002-2007 рр.) кі­ль­кість працюючих в них працівників основної діяльності зросла на 18 від­сот­ків. При цьому кількість докторів наук, які виконували наукові та нау­ково-тех­­нічні роботи, зменшилася у цьому ж періоді в 4,3 рази, а кандидатів наук у 2 рази.

В загальному по області динаміка чисельності фахівців, які мають науко­вий ступінь позитивна. Так, у порівнянні з 2004 роком чисельність докторів наук збільшилася на 17 відсотків і становила 195 осіб, а кандидатів наук – на 20 від­сот­ків і становила 1273 особи.

Динаміка змін науково-технічного потенціалу за роками

Показник

1990

2003

2004

2005

2006

2007

Кількість працівників наукових організацій, включаючи науково-педагогічних працівників-сумісників, з них мають науковий ступінь:

3756

2239

2224

2102

2441

2516

- доктора наук

72

156

166

174

181

195

- кандидата наук

669

953

1058

1120

1201

1273

У 2006 році в Івано-Франківській області навчалося майже 62 тис.студен­тів. У порівнянні до 1990 року спостерігається приріст близько 32 тис.студен­тів. З іншого боку, таке значне збільшення кількості студентів супро­вод­жується ско­ро­чен­ням ресурсів наукових кадрів, кількість яких протягом цього ж періо­ду знижується з 3756 у 1990 році до 2441 у 2006 році. Таке скорочення науко­вого потенціалу області негативно відбивається як на якості освіти, так і змен­шен­ні інноваційних можливостей цього сектору.

В останні роки спостерігаються позитивні тенденції до збіль­шення не тільки кількісних, а й якісних показників. Збільшується кількість та якіс­ний рівень наукових та нау­ко­­во-технічних робіт, в яких зростає частка вико­на­них робіт із створення нових видів техніки і технологій.

Цікавим є той факт, що більшість науковців, які працюють в технічних та прикладних галузях області сприймають інноваційну діяльність як специфічну сфе­ру послуг, а під терміном "інноваційний продукт" розуміють виконані на за­мов­лення наукові чи науково-технічні роботи. Питання економічної до­ціль­ності та ефективності розробок не сприймається більшістю виконавців робіт як сут­тєвий чинник результату дослідницької діяльності. Основним критерієм "ко­рисності" інновацій вважається обсяг фінансування, який виді­ляється на конк­ретні дослідження, тому на даний час питання комерціалізації наукових розро­бок не є першочерговим пріоритетом для науковців. Але ви­на­хід, зроб­ле­ний в науці, ще не є продуктом, який можна продавати. Таке сприйняття інно­ваційної діяльності науковцями суттєво знижує практичне спря­му­вання нау­кових та науково-технічних робіт.

Змінюється структура фінансування наукових та науково-технічних ро­біт, проте основним джерелом залишаються кошти організацій підприєм­ниць­ко­го сектору (67,9 відсотка). Незначною залишається участь коштів місцевих бюд­жетів (у 2007 році лише 0,7 відсотка), які мають гарантувати наукомісткій та інноваційний шлях розвитку виробничого комплексу області з метою підви­ще­ння конкурентоспроможності регіональної економіки, а також рівня життя тери­торіальних громад.

Незважаючи на деяке збільшення обсягів державного фінансування науки в останні роки, обсяг коштів є недостатнім, тому й спостерігається фізичне та моральне старіння науково-дослідної бази, суттєве погіршення мате­ріаль­ного забезпечення науки.

Частка вартості основних засобів наукових організацій в загальній вар­тос­­ті основних засобів підприємств і організацій області становить лише 0,2 відсотка. Коефіцієнт оновлення із року в рік зменшується. Якщо у 2004 році цей показник складав 12,2, то у 2006 році вже 5,7 відсотка. Достатньо великим залишається ступінь зносу основних засобів, який у 2005 році становив 50,2 від­сотка, а у 2006 році 54,6 відсотка, що свідчить про негативні тенденції ста­рін­ня основних засобів.

Для більш ефективного функціонування науково-технічного потенціалу та його впливу на економіку області необхідні подальші пошуки шляхів вико­рис­тання наявного потенціалу.

Інноваційний розвиток регіону та його підприємств повинен відбуватися комплексно за всіма напрямами прогресивного розвитку.

 

2.2 Фундаментальні та прикладні дослідження наукових орга­нізацій Івано-Франківської області

В області діє мережа наукових організацій академічного, галузевого про­філю та вищих навчальних закладів, які спрямовують свою діяльність на забез­печення належного науково-технічного рівня у багатьох сферах економіки.

Основні напрямки тематичних досліджень наукових та науково-дослід­них організацій області:

1. Науково-дослідний інститут нафтогазової енергетики і екології Івано-Франківсь­кого національного техніч­ного університету нафти і газу

ü екологія;

ü геологія нафти й газу;

ü геофізика;

ü стандартизація та сертифікація;

ü машини нафтової та газової промисловості;

ü прилади і методи контролю;

ü енергетичні системи і комплекси;

ü розробка газових і нафтових родовищ;

ü буріння свердловин;

ü нафтогазопроводи, бази та сховища

2. Прикарпатський на­ціо­нальний універ­ситет ім. В. Стефаника

Проводить фундаментальні, прикладні дослідження та розробки в галузях фі­зико-математичних, біологічних, геологічних, хімічних, істо­рич­них, фі­ло­ло­гічних, політичних, економічних, соціальних наук, енергетики та енер­гоз­береження, охорони навколишнього природного середовища, в турис­тич­ному комплексі.

3. Івано-Франківсь­кий державний медичний університет

ü внутрішні хвороби;

ü екологія;

ü фармакологія

4. Івано-Франківсь­кий науково-дос­лід­ний проектний інститут землеустрою

ü кадастр і моніторинг;

ü геодезія;

ü екологія

5. ТзОВ “Івано-Фран­ків­­ське спеціальне конструк­торське бюро засобів автоматизації”

üзасоби автоматизації техноло­гіч­них про­це­сів та теплових величин;

ü засобів метрологічного забезпечення повірки лічиль­ни­ків газу в експлу­­а­­тації;

üгіроскопи та навігаційні системи

6. Науково-дослідний інститут ВАТ “Укрнафта”

ü геологія нафти і газу;

ü буріння свердловин;

ü розробка нафтових і газових родовищ;

ü машини нафтової та газової промисловості;

ü екологія;

ü прилади та методи контролю;

ü стандартизація та сертифікація

7. Івано-Франків­сь­кий обласний дер­жав­ний проектно-техноло­гічний центр охоро­ни родючості ґрунтів і якості продукції

ü агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призна­чен­ня;

ü токсикологічні та радіологічні дослідження об’єктів довкілля;

ü дослідження залишкових кількостей пестицидів у ґрунтах та про­дук­ції рослинництва на сиг­­наль­них по­лях господарств області з інтен­сив­­­­ним ви­користанням засобів захисту рослин

8. Івано-Фран­ків­сь­кий інститут агропромислового виробництва

ü розробка короткоротаційних сівозмін на дернових ґрунтах Прикар­паття;

ü дослідження агроекологічної ефективності функціонування агробіо­це­но­зів на еродованих схилових землях;

ü розробка ефективних технологій використання високопротеїнових кон­цент­рованих кормів із хрестоцві­тих та ін. олійних культур;

ü обґрунтування ресурсоощадних процесів і експлуатаційно-техноло­гіч­них параметрів техзасобів для при­го­­­ту­вання кормо-сумішей;

ü розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування нових сортів олій­­них хрестоцвітих культур, маку, зер­но­вих та круп’яних куль­тур, сої, льо­ну-довгунця, цукрових буряків;

ü впровадження технологій використання кормів в раціонах свиней та пти­ці;

ü розробка та вдосконалення методів ведення насінництва сучасних сор­тів ріпаку, гірчиці, маку;

ü розробка заходів запобігання негативного впливу екстремальних кри­зових ситуацій на природно-ресур­с­ний потенціал агроекосистем Кар­патського регіону;

ü розробка механізмів рихлення ґрунту в комплекті з плугом, формування базових та ознакових колекцій ово­чевих культур

 

2.3 Інвестиційна та інноваційна діяльність

Результатом економічних перетворень стало пожвавлення інвестиційної діяльності в області. З 2004 року темпи інвестицій в основний капітал почали випереджати темпи зростання валового регіонального продукту та промисло­вого виробництва.

В 2008 році обсяг інвестицій в основний капітал досяг майже 6 млн.грн., що на 14,3 відсотки більше, ніж у 2007 році.

Спостерігається зростання частки інвестицій в промисловість. Так, якщо у 2000 році цей показник становив 22,3 відсотка, то у 2008 році вже 40,6 відсотки.

Аналіз відтворюваної структури інвестицій в основний капітал свідчить про позитивні тенденції, оскільки кошти вкладаються переважно в технічне переоснащення та реконструкцію діючих підприємств. Це стосується підпри­ємств переробної промисловості. Для підприємств добувної промисловості ха­рак­терним залишається спрямування коштів, в першу чергу на підтримання дію­­чих потужностей.

Як і в попередні роки, головним джерелом інвестицій в основний капітал залишаються власні кошти підприємств, щоправда питома вага їх в загальному обсязі інвестицій в основний капітал поступово зменшується.Починаючи з 2000 року вона скоротилася майже на 25 відсоткових пункти. З іншого боку, стрімко зростає частка банківських кредитів та інших позик (з 0,3 відсотка у 2000 році до 19,7 відсотків у 2008 році).

Проте ефективність інвестиційного процесу може бути забезпечена на­сам­­­­перед за рахунок коштів державного бюджету та різноманітних приват­них коштів. З 2000 року частка коштів державного та місцевого бюджетів в загаль­ному обсязі інвестицій в основний капітал була незначною і становила відпо­відно лише 2,0-7,1 відсотка та 3,1-4,8 відсотка.

Інвестиційно-привабливими залишаються такі види економічної діяль­нос­ті як: хіміч­на та нафтохімічна промисловість, виробництво іншої неме­та­левої мінеральної продукції, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води.

Одночасно зростають й обсяги прямих іноземних інвестицій в підпри­єм­с­т­ва області. У 2008 році приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в еко­но­мі­ці області з врахуванням його втрат, курсової різниці склав 480,8 млн. дол., або 124,8 відсотка до обсягів на початок року.В цілому іноземні інвестиції надійшли із 42 країн світу. Найвагоміший вне­сок зробили такі країни як Нідерланди (41,2 відсотка), Польща (10,9 відсотків), Сербія (8,2 відсотка), Німеччина (6,7 відсотка), Данія, Швеція, Сполучене Королівство Велико­британія та Північна Ірландія, Італія, Канада.

Притік зовнішніх і внутрішніх інвестицій не матиме тривалого еко­но­міч­ного ефекту без інноваційної складової, оскільки рівень розвитку еко­номіки визначає, насамперед, здатність продукувати нові знання, тех­но­логії та інфор­мацію.

Серед чисельних структурних зрушень у економіці відповідно до процесу рин­кових трансформацій особливе місце належить технологічним перетво­ренням.

До 2006 року слабкою стороною інноваційної сфери області була іннова­цій­­на активність підприємств, рівень якої значно менший середньо україн­сь­кого. У цьому ж періоді питома вага інноваційної продукції в загальному обсязі реа­лізованої промислової продукції була незначною і з 2004 року мала тенден­цію до зниження.До негативних сторін відноситься також зменшення у 2004-2006 роках частки підприємств, що мали витрати на дослідні розробки в 1,4 раза (з 29,5 до 21 відсотка); на технологічну підготовку виробництва – в 1,4 раза; на прид­бання машин, обладнання, установок, інших засобів та капітальні вит­рати, пов'язані з впровадженням інновацій – в 1,2 раза. Така недостатність по­питу на наукові розробки з боку реального сектору обмежує інноваційні процеси в економіці.

Незважаючи на ряд негативних тенденцій, інноваційний потенціал про­мис­лових підприємств області залишається досить високим. За даними експерт­ного дослідження інноваційного потенціалу промислових підприємств, що на­ле­­жать до найбільш розвинутих галузей області і були отриманими на основі да­­них експертного опитування, Івано-Франківська область зайняла 8 позицію серед всіх суб’єктів оцінювання. Слід наголосити на тому, що вищу від серед­ньої по Україні оцінку отримали тільки Київська, Запорізька, Дніпропетров­ська, Хмельницька, Одеська, Донецька області, м. Київ.

В таблиці представлені рейтингові оцінки інноваційного потенціалу під­при­ємств найбільш розвинутих галузей області в порівнянні із середньо україн­ськими відповідниками .

Оцінка інноваційного потенціалу підприємств (ІПП) найбільш розвинутих в області галузей (за 7-бальною шкалою)

Назва галузі, в якій функціонують найбільш розвинені підприємства області

ІПП регіону

>,

=,

<

ІПП галузі

в Україні

Виробництво одягу, хутра та виробів з хутра

5,3

>

4,2

Виробництво шкіри, виробів з шкіри

5,1

>

4,2

Обробка деревини та виробництво з деревини виробів і меблів

4,9

>

4,4

Хімічне виробництво

4,8

>

4,4

Виробництво неметалевої мінеральної продукції

4,6

=

4,6

Виробництво машин і устаткування

4,4

=

4,4

Виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюну

4,6

<

4,7

Виробництво продуктів нафтопереробки

3,9

<

4,5

Видобувна промисловість

3,6

<

3,7

Інші види виробництва

3,9

<

4,4

Протягом 2008 року інноваційною діяльністю займалося 27,9 відсотки від загальної кількості промислових підприємств.

На інноваційні заходи було спрямовано 501 млн.грн.Суттєво зросла (з 1,5 відсотки у 2005 році до 51 відсотка у 2008 році) частка витрат на проведення науково-дослідних розробок;38,7 відсотків із загального обсягу вит­рат спрямовувалося на придбання машин, обладнання, програмного забез­пе­чення. Від обсягів інноваційних витрат залежать обсяги реалізації інноваційної продукції, хоча ці фінансові потоки, як правило, є різночасовими.Питома част­ка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої про­мис­лової продукції у 2008 році зросла у 3 рази у порівнянні з 2006 роком.

Для підвищення технічного та технологічного рівня виробництва на під­при­ємствах області було впроваджено 35 нових технологічних процесів (у 2007 році 47), 43 відсотки з яких забезпечують економне використання мате­ріаль­них та енергетичних ресурсів.У 2007 році кожне п'яте промислове підприємство області поставляло на ринок інноваційну продукцію, обсяг якої склав 598,1 млн.грн., або 5,2 відсотка від загального обсягу реалізованої промислової продукції.

За межі України поставлено 118,6 млн.грн. інноваційної продукції, що становить понад 7 відсотків в обсязі експорту промислової продукції області.

В останні роки суттєвих змін зазнала структура фінансування інновацій­ної діяльності.Якщо на початку 2000-их років єдиним джерелом фінансування цієї діяльності були власні кошти підприємств, то у 2008 році – кредити (78,3 відсотка). При цьому асигнування з державного бюджету на проведення інноваційної діяльності були незначними і становили лише 1 відсоток.

Проведене у І кварталі 2008 року анкетування промислових підпри­ємств області продемонстру­вало як позитивні, так і негативні сторони розвитку в сфе­рі інновацій в області. 

Позитивним є те, що керівники підприємств усвідом­лю­ють, що для по­к­ра­щення конкурентної позиції підприємства необхідні мо­дер­нізація техно­ло­гій, що застосовуються (79,5 відсотка опитаних), змен­шен­ня витрат (44,6 від­сот­ка) та впровадження нових продуктів (42,2 відсот­ка).

Одним із бар'єрів, які перешкоджають впровадженню змін та інновацій підприємствами було названо відсутність відповідно кваліфікованого персона­лу, хоча майже половина підприємств підвищувала кваліфікацію своїх працівників з питань, що не пов’язані з інноваціями.

Інша причина – відсутність фінансових коштів. Обсяги коштів, які виділяються з державного, місцевих бюдже­тів та інвестиційних фондів є мінімальними. За цих умов підприємства, які інвестують у нові розробки та технології, опе­ру­ють, насамперед, власними коштами, обсяги яких є недостатніми. При цьому мож­ли­вості використання залучених коштів є обмеженими через високу вар­тість кредитних ресурсів.

Ще одним із бар’єрів є недостатня співпраця промисло­вих підприємств з іншими підприємствами в галузі розробки та впровад­ження нового продукту, технологій (лише 34,9 відсотка опитаних підприємств); науково-дослідними організаціями (50,6 відсотка підприємств) та інститу­ціями підтримки (66,3 відсотка).

Такий стан не дозволяє забезпечити неперервність інноваційного про­це­су та створення конкурентоспроможної продукції: від ідеї до її впро­вадження. Тобто зруйнована схема взаємодії між наукою, освітою та виробництвом, що створює ситуацію, коли винаходи і технології не зна­хо­дять свого застосування і архівуються на стадії проекту. Тому на часі необхідність подальшої розбудови регіональної інноваційної системи, яка була б здатна полегшити зв'язок науки і бізнесу, підтримати на стартовому етапі малі високотехнологічні підприємства та сприяти прискореному впровадженню інновацій при безпосередній участі їх розробників.

Основними шляхами налагодження зв'язків підприємств з науково-до­с­лід­ними організаціями та інституціями підтримки керівники підприємств вважають встановлення індивідуальних контактів відповідно 34,9 та 28,9 від­­сот­ка (а не системну співпрацю з інфраструктурою підтримки інноваційного та наукового розвитку).

Також проблемою для регіону є відсутність зацікавленості у підприємств реєструвати проекти як інноваційні в державному реєстрі через відміну пільг щодо економічного стимулювання в інноваційній сфері, які були передбачені Законом України «Про інноваційну діяльність».

 2.4. Розвиток раціоналізаторства та винахідництва

Інноваційний процес передбачає цілеспрямоване використання та залу­чен­ня до господарської діяльності результатів інтелектуальної науково-техніч­ної творчості – прав на об'єкти промислової власності: винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків.

Нестабільність умов для винахідницької та раціоналізаторської діяль­нос­ті, головним чином через погіршення матеріально-технічних та фінансових умов в інноваційній сфері, обумовила зменшення в області за останні п'ять років кількості винахідників, авторів промислових зразків і раціоналіза­торсь­ких пропозицій на 12 відсотків.

Участь обмеженої кількості підприємств і організацій в науково-тех­ніч­ній творчості залишається проблемою для нашої області. Практично зве­дені нанівець позитивні традиції творчості, напрацьовані роками на підприєм­ст­вах структури ВАТ "Укрнафта", ВАТ «Прикарпаттяобленерго», Бурштин­сь­ка ТЕС, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", підприємствах машинобудівної галузі.

Одночасно зі зменшенням кількості винахідників, авторів промислових зра­з­ків та раціоналізаторських пропозицій, змінюються напрямки їхньої діяль­ності. Якщо ра­ніше основна кількість новаторів працювала в добувній та об­роб­ній промис­ловості, виробництві електроенергії, газу та води, то у 2007 ро­ці їх діяльність зосереджувалася у будівництві, торгівлі, ремонті автомобілів та пред­­метів особистого вжитку, у сфері культури та спорту, наукових органі­за­ціях.

Все ж на цьому тлі активну участь у винахідницькій та раціоналіза­торсь­кій роботі приймають працівники ВАТ "Івано-Франківськцемент", УМГ «При­кар­­паттрансгаз», ТОВ "Карпатнафтохім", новітні структури, такі як ТзОВ «Фірма «Надія», ЗАТ «Перлина», ТзОВ «Інтербур лтд», Дизайн-студія М.Воло­сов­с­ької, ТзОВ «Механік», ТзОВ «ТехноКомп», завдяки яким новаторська ак­тив­ність працівників, зайнятих в економіці області, порівняно з іншими регіо­на­ми держави, досить висока. Кількість її учасників в розрахунку на 10 тис. се­редньо­облікової чисельності штатних працівників становила 43 особи, що від­по­відає 6 місцю серед регіонів України, після Донецької, Харківської, Запо­різь­кої, Дніпропетровської областей та м. Києва.

Основна винахідницька діяльність зосереджена у вищих навчальних зак­ла­дах області: Національному технічному університеті нафти і газу, Прикар­пат­сь­кому національному університеті ім. В. Стефаника і державному медич­но­­му університеті.

Важливим показником ефективності новаторської діяльності є викорис­тання об'єктів інтелектуальної власності, який в порівнянні з 2006 роком збіль­шив­ся на 31,1 відсоток. Суттєво зросла кількість використаних технічних рішень на рівні корисних моделей (у 2007 році у 3,9 рази більше, ніж у 2006 році та у 6,7 рази – ніж у 2005 році), винаходів та промислових зразків.

Важливим аспектом сьогодення є підвищення „рівня культури” населен­ня області у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Цей напрямок є досить новим у державі, тому на підприємствах відчувається брак фахівців у галузі інтелектуальної власності та патентування.

Незважаючи на те, що наказом Міністра освіти і науки Украї­ни від 20.10.2004 №811 у вищих навчальних закладах запроваджено навчальну дис­цип­ліну „Інтелектуальна власність”, ще доволі значна частина працівників під­при­ємств області не знає, як захистити свої права на нові технічні рішення або удос­коналення.

Покращити ситуацію можна було б, запровадивши відповідні курси для інженерних працівників області, вчителів загальноосвітніх шкіл та викладачів середніх спеціальних закладів на базі обласного Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та на базіобласного центру перепідготовки па підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій із залученням науковців вищих навчальних закладів, в тому числі Прикарпатського націо­наль­­ного університету імені Василя Стефаника, де розроблені відповідні муль­тимедійні курси „Інтелек­ту­аль­на власність”, „Патентознавство”, „Авторсь­ке право”.

Важливу роль у розвитку інтелектуального потенціалу області відіграє об­ласна організація Товариства винахідників і раціоналізаторів України, яка постійно проводить науково-просвітницьку діяльність, громадські слухання що­­до найактуальніших проблем винахідництва та раціоналізації, надає безкош­товні юридичні консультації, пов'язані як з оформленням прав інтелек­ту­альної власності, так і захистом їх у судовому порядку.

Актуальним на сьогоднішній день залишається питання посилення співп­ра­ці вчених-винахідників за сприяння товариства з підприємствами облас­ті. Ре­з­уль­тати проведеного головним управлінням економіки облдержад­мініст­ра­ції анкетування промислових підприємств області (мета - виявлення їх інно­ва­цій­них потреб) показали, що лише 4,8 відсотків опитаних підприємств (всього 83) спів­пра­цюють з інституціями підтримки (товариством винахідників і раціо­налі­за­­торів). При цьому основними шляхами встановлення співпраці керівники під­при­ємств вважають конференції та семінари; Інтернет; інди­ві­дуальні контакти.

Серед інших проблем у сфері винахідництва найбільш суттєві: від­сут­ність коштів у винахідників на дослідження та на оплату послуг; низький рі­вень їх інформованості щодо потреб підприємств у нових технологіях, а підп­ри­ємців – щодо розробок, виконаних у науковому секторі; низький рівень ін­фор­­­мації про переваги міжнародного патентування та відсутність мотивації до ко­мер­ціалізації результатів досліджень.

 

III. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Серед най­більш значимих проблем для розвитку інноваційної діяль­ності в Україні є відсутність співпраці між наукою та вироб­ни­чим проце­сом, коор­ди­на­ції діяльністю науково-технічних, дослід­ниць­ких структур та промис­лових під­­приємств, малого й середнього біз­не­су, зацікавлених у впрова­дженні інно­вацій. Налагодження такої співпраці, а також поліпшення процесу впро­ваджен­ня інноваційних розробок та проектів неможливо без формування адекватної ін­нова­ційної інфраструктури, яка б передбачала розвиток усіх форм інновацій­ної діяльності та забезпечувала організаційну, правову та економічну підтрим­ку інноваційної діяльності на різних рівнях управління.

В сучасному інноваційному середовищі практично відсутні венчурні фон­ди та центри трансферу технологій. Не підтримується належним чином діяль­ність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-тех­нічні розробки. Не в повному обсязі використовується освітній та науковий потенціал області.

Для того, щоб процес створення інноваційної інфраструктури в Україні на­був системного характеру, Міністерством освіти і науки України у 2008 році розроблена та затверджена постановою Кабінету Міністрів України Державна цільова економічна програма "Створення в Україні інно­ваційної інфраструк­тури на 2009-2013 роки".

В основу створення та розвитку всіх елементів інфраструктури покладено такі визначальні принципи:

► створення максимально сприятливих умов для розвитку наукоємного виробництва, інноваційного бізнесу;

► максимальне зближення науки, виробництва та бізнесу;

► поєднання "під одним дахом" фірм, які розробляють і забезпечують ко­мер­ційну реалізацію різних видів наукоємної продукції та сприяють прис­ко­реним процесам обміну науково-технічною інформацією;

► формування умов для "інкубаційного періоду" становлення малих інно­ва­­ційних фірм, проведення першого, більш ризикового, етапу науково-техніч­них розробок.

3.1. Регіональна інноваційна інфраструктура

Як і в Україні в цілому, регіональна інноваційна інфраструктура області є фраг­мен­тарною. Вона не охоплює всі ланки інноваційного процесу. Немає сис­тем­ності у забезпеченні відповідними послугами у сфері інно­­­­ва­­цій­­ної діяльності. Також не використовуються в повній мірі інформаційні ресурси нау­ко­во-технічної та економічної інформації – бази даних технологій, науково-тех­ніч­­них досягнень, трансферу технологій тощо.

Тому розбудова регіональної інноваційної інфраструктури повинна перед­ба­чати створення спеціалізованих структур підтримки інновацій, а саме бізнес-інкубаторів, технопарків, технологічних фірм тощо, які б дозволили створити та відновити повний і відтворюваний цикл інновацій, полегшити зв'язок науки і бізнесу, підтримати на стартовому етапі малі високотехнологічні підприємства та сприяти прискореному впровадженню інновацій при безпо­се­редній участі їх розробників.

На сьогоднішній день інноваційна інфраструктура регіону розвинена лише в обласному центрі, де функціонують такі її елементи:

Івано-Франківське регіональне відділення Державної інноваційної фі­нан­­сово-кредитної установи – державна небанківська фінансово-кредитна уста­нова, метою діяльності якої є здійснення фінансової підтримки діяльності суб'єк­тів господарювання різних форм власності, а також залучення віт­чизня­них та іноземних інвестицій.

У 2008 році регіональним відділенням проводилась робота по пошуку нових інноваційних та інвес­ти­цій­них проектів. У відділення звер­нулось 18 під­приємств з інвес­тиційними проектами на суму понад 20 млн.грн. Проте фінансування запланованих у державному бюджеті коштів на ці цілі не проводилося.

В основ­ному діяльність відділен­ня протягом року була спрямована на суп­роводження проектів, які бу­ли про­­фінансовані в попередніх роках.

Відділ з питань інтелектуальної власності та інноваційПрикар­пат­сь­кого національного університету ім. В.Стефаника - є підрозділом науково-дос­лідної частини університету.

Основними завданнями відділу є організація та забезпечення сучасних ме­тодів управління у сфері інноваційної діяльності та інтелектуальної влас­нос­ті, комерціалізація результатів наукової та науково-технічної діяльності універ­ситету, залучення інвестицій, співробітництво з підприємствами і суб’єктами нау­кової та науково-технічної діяльності України та іноземних держав з метою використання результатів цієї діяльності.

Наукові розробки та досягнення учених університету за новизною, ак­ту­а­ль­­ністю, теоретичним і прикладним значенням здебільшого перевищують за­галь­ноукраїнські та світові аналоги. Зокрема, пріоритетними напрямками у дос­лідженнях науковців Прикар­патського національного університету ім. В. Сте­фа­ника є енергозберігаючі, переробні технології; медичні дослідження в області попередження кан­це­рогенних захворювань, діагностики продуктів харчування і моніторингу навколишнього середовища (у т.ч., із використанням єдиного на Україні плаз­мового спектрометра Plasmoquant-110), отримання нових штамів мікроорга­ніз­мів для потреб харчової промисловості, нових речовин для барвникової галузі, дослідження біорізномаїття Українських Карпат, рекреативних зон, тощо.

Крім того, вперше в області захищено розробки, які стосуються створен­ня інтелектуальних систем дистанційного навчання з використанням адап­тив­них технологій, економічної кібернетики, прикладних досліджень у соціальних науках (психологія, педагогіка).

У 2008 році кількість поданих заявок на патенти в університеті становила 74 заявки, що на 1,2 відсотки більше, ніж у 2007 році. Протягом року вийшло 3 номери каталогу інноваційних розробок університету, розроблено веб-сторінку відділу з питань інтелектуальної власності та інновацій,організовано співпрацю із фон­дами підтримки наукової діяль­нос­­ті, за рахунок коштів яких у минулому році викону­валося 15 проектів.

Також, в Прикарпатському університеті створено:

спільну лабораторію МОН України з Інститутом металофізики НАН України ім.Г.В.Курдюмова, основним завданням якої є дослідження фізико-хімічних та електрофізичних властивостей но­вих магнітних матеріалів; розробка новітніх джерел і нако­пи­чувачів електричної енергії, що пра­цюють на інтеркаляційних прин­ци­пах струмоутворення;

спільну лабораторію МОН України з Інститутом термоелектрики НАН України, основними завданнями якої є розробка і оптимізація технології створення напівпровідникового ма­теріалу на основі легованих халь­ко­генідів свинцю та олова n- і р-типу провідності для каскадних модулів термо­електрич­ного генерування потужності у середньотем­ператур­ній області (500-700) К; встановлення механізмів впливу технологічних факторів вирощу­ван­­­ня на термоелектричні власти­вості матеріалу; визначення якісного та кількіс­но­го складу оптимальних легуючих домішок для халькогенідів свинцю та олова з точки зору термоелек­т­ри­­­­ки; визначення концентрації легую­чої домішки за допомогою елек­трон­­ної емісійної та плазмової спектроскопії.

Протягом 2008 року лабораторіями розроблені та запатентовані технології отримання ефективних магнітних та термоелектричних матеріалів.

-науково-освітній центр «Наноматеріали в пристроях генерації та накопичення енергії» за сприяння Фонду цивільних досліджень і розвитку при уряді США: CRDF USA.

Це базова та принципово нова структура у складі університету, яка вирішуватиме нові завдання: забезпечення та проведення наукових досліджень, які відповідають рівню світової науки, буде центром по налагодженню міжнародних наукових зв’язків не тільки в університеті, але й у цілому регіоні.

В центрі буде відбуватися постійна підготовка молодих кадрів: студентів та аспірантів, які працюватимуть на технічній базі науково-технічного центру (НОЦ) і у перспективі стануть кваліфікованими науковцями. Крім того, новітні результати досліджень планується включити у програми спеціальних навчальних курсів: „Електрохімічні джерела живлення”, „Екологічний моніторинг”, „Фізика колоїдних систем” тощо.

У 2009 році буде виконуватися базовий етап – проект «Конструювання матеріалів для пристроїв генерації та накопичення енергії», який підрозділяється на два сегменти: науково-дослідний та науково-освітній.

Відділ охорони інтелектуальної власності та інформаційних технологій Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Основними завданнями відділу є сприяння створенню і охороні винаходів та корисних моделей, перетворення наукових доробок на безпосередню продуктивну силу; забезпечення охорони об'єктів інтелектуальної власності; організація випуску фахових журналів університету; проведення наукових досліджень по розробці методології інвентаризації об'єктів інтелектуальної власності та оцінці інтелектуального капіталу для суб'єктів господарювання нафтогазової галузі.

З 1967 року створено понад 2300 винаходів. Рівень охороноздатності науково-дослідної тематики, яка виконувалася в університеті складав 60-70%. Майже всі розробки впроваджувалися у виробництво.

У квітні 2007 року відкрито сучасний Інноваційно-виставковий комплекс (підпорядковується відділу), побудований за допомогою НАК "Нафтогаз України", в якому демонструватимуться досягнення підприємств і організацій нафтогазової промисловості України.

Протягом 2005-2008 років ство­рено близько 200 винаходів, які розміщено у науково-технічних та фахових журналах. Представлено на виставках різного рівня понад 150 реклам науково-технічних роз­робок. Відіслано потенційним замовникам через структури ДДІВ та ЦНТЕІ дані про найбільш ефек­тивні винаходи. В університеті працює постійно-діюча виставка науково-технічних розробок.

Науковий відділ Івано-Франківського державного медичного університету

Основний напрям наукової діяльності університету – «Розробка нових медичних технологій та стандартів діагностики, профілактики і лікування найважливіших неінфекційних захворювань в рамках рандомізованих досліджень Доказової медицини».

Науково-педагогічними співробітниками університету опубліковано 1754 наукових публікацій, серед яких: 1523 наукових статті та тези, 6 монографій, 43 підручники, посібники, збірники, довідники, 42 методичні рекомендації, 18 інформаційних листів, 11 нововведень. Отримано 111 охоронних документи (77 деклараційних патентів на корисну модель та 34 раціоналізаторські пропозиції).

Університет є клінічною базою Державного Фармакологічного Центру МОЗ України з апробації нових фармакологічних засобів майже за 38 напрямами. У 2007 році апробовано 57 препаратів.

У 2008 році наукові дослідження профінансовано МОЗ України на загальну суму 253,5 тис.грн.

Активна участь вищих навчальних закладів в інноваційному процесі під­ви­­щує не лише їх рейтинг, але й сприяє оптимальному залученню нау­ково-технічного потенціалу вузів до надання послуг інформаційно-довід­ко­вого, освітнього та експертно-консалтингового характеру.

Івано-Франківський державний центр науково-технічної та економіч­ної інформації  

Основними завданнями центру є сприяння інтеграції науки, освіти, ви­роб­­­ництва та організаційно-методична підтримка формування інноваційних струк­­тур і пріоритетних напрямків розвитку регіону; проведення наукових дос­лід­жень у сфері науково-технічної та інноваційної політики в області; комп­лек­тування довідниково-інформаційних фондів з урахуванням особливос­тей со­ці­а­л­ьно-економічного розвитку області; формування регіональних баз і банків да­них з науково-технічної та економічної інформації; методичне супро­вод­жен­ня патентно-ліцензійної, винахідницької та раціоналізаторської робіт, забез­пе­чен­ня юридичних і фізичних осіб регіону нормативно-методич­ними матеріа­ла­ми у сфері винахідництва та патентознавства.

На основі цілісної системи над­ходжень джерел інформації за ре­гіональним принципом органі­зовано формування, збері­ган­ня, обробка та використання розпо­діленого довідково-інформа­цій­но­го фонду, який станом на 01.01.09 складає 2,75 млн. при­мірників.

На базі створеного фонду обслу­говується біля 2 тисяч корис­ту­ва­чів інформації, 250 підпри­ємств та організацій регіону. Доведено до користувачів 135,8 тисяч при­мірників патентної, нормативної, методичної, науково-технічної та еконо­міч­ної інформації.

ЦНТЕІ бере участь у створенні корпоративних баз даних: «Зведений електронний каталог», «Підприємства України: адреси і номенклатура», «Науково-технічні досяг­нення України», підготовці інформаційних матеріалів, організації та проведенні заходів щодо розповсюдження досягнень науки, техніки, іннова­ційних технологій тощо.

Однією з найбільш ефективних організаційно-економічних форм інтег­ра­ції науки і виробництва за останні роки стали різноманітні інноваційні струк­тури і, перш за все, територіально-виробничі та наукові комплекси типу техно­ло­гічних парків.

Саме тому на базі Івано-Франківського національного технічного універ­си­те­ту нафти і газу у 2000 році створено Товариство з обмеженою відпо­ві­даль­ністю "Нафто­газо­вий науково-технічний парк" (НГНТП) (свідоцтво про державну реєстрацію інноваційної структури №ТП-6 від 01.12.2000 р., ви­да­не Міністерством освіти і науки України), який є єдиним в Україні техно­пар­ком нафтогазового спрямування.

Метою діяльності технопарку є інтенсифікація розроблення, виробництва та прискорення впровадження наукомістких, конкурентоспроможних енерго­збе­рігаючих та екологічно безпечних технічних засобів і технологій для пошу­ку, видобування, транспортування і перероблення нафти і газу.

На даний час у технопарку роз­роблено більше десяти ін­но­ва­ційних проек­тів. Серед них особ­ливу увагу слід при­ділити реалі­за­ції проекту “Під­го­тов­ка експер­тів з питань енергетики та охо­ро­ни довкілля”, який вико­нується у рам­­ках двостороннього укра­їнсь­ко-норвезького проекту “Енерге­тичне плану­ван­ня в міс­цевій адмі­ністрації Івано-Фран­ківської об­лас­ті”. У 2008 році ви­конано робіт на суму біль­ше 200 тис.грн.

Важ­ли­­вим завдан­ням є поши­рення отриманих результатів на інші регіони України та створен­ня регіо­нального центру з енер­го­­зао­щадження та ефек­тив­но­го вико­рис­тання енер­го­носіїв.

Враховуючи великі втра­ти газу при його транспор­ту­­­­ван­ні, важ­ли­вим є ін­но­ва­цій­ний проект з роз­роб­лення техніч­них засобів і тех­ноло­гій вияв­лення перетоків на крано­вих вузлах магістраль­них газопро­водів і компре­сор­них станцій.

Накопичений науковий та інтелектуальний потенціал може бути вико­рис­таний у нашому регіо­ні, зокрема:

- розроблення норматив­них до­кументів та технічних засобів для прове­ден­ня енер­гетичного аудиту та установ з метою роз­роб­­лення інвести­ційних прог­рам впровад­ження енергоощадних технологій та устаткування;

- проведення екологічного мо­ніторингу довкілля;

- розроблення технічних засо­бів та технологій для опе­ратив­но­го контро­лю якості паливних мате­ріа­лів. 

Проте, через вагомі перешкоди в розвитку інноваційних структур в Україні, ро­бо­ту технопарку не можна вважати задовільною.

Незважаючи на те, що технопарк пройшов державну реєстрацію, через непрозору державну політику та часті зміни законодавства він не внесений у пере­лік технопарків, на яких поширюється Закон України “Про спеціальний ре­жим інноваційної діяльності технологічних парків”.

Позитивне вирішення цього питання дозволить значно розширити номен­клатуру інноваційних проектів технопарку шляхом залучення потен­ційних інвесторів, збільшити обсяги фінансування та оновити матеріально-техніч­ну ба­зу, створити нові робочі місця.

Прикарпатський науково-аналітичний центр

Основними завданнями центру є оцінка стану та перспектив розвитку ре­гіо­ну; організація, координація та проведення комплексних наукових дос­лід­жень і науково-дослідних робіт, що мають важливе значення для соціально-еко­номічного, екологічного і культурного розвитку регіону; проведення дер­жав­ної наукової та науково-технічної експертизи; аналіз стану науки в регіоні та здійснення заходів, спрямованих на подальший розвиток наукового потен­ціалу; підготовка і обґрунтування проектів і бізнес-планів залучення дер­жав­них, приватних і іноземних інвестицій для забезпечення інноваційної діяль­нос­ті в регіоні; підтримка і розвиток міжнародних зв'язків.

 Починаючи з 2002 року, за ініціативи Прикарпатського науково-аналі­­ти­ч­ного центру в області виконується пілотний науковий проект створення клас­тер­ної моделі організації виробництва “Ліжникарство та інші народні художні про­мисли на Прикарпатті”.

У 2008 році впроваджувався ІІІ етап даного наукового проекту: створено банк даних про май­с­трів народних промислів; розроблено та виготовлено упаковки, етикетки, ярлики; створено англомовну версію інтернет-магазину; розроблено та видано мето­ди­ку створення кластерних моделей організації виробництва в украї­н­ській економіці.

Мережа вказаних регіональних установ повинна забезпечувати надходження достовірної, точної, своєчасної і повної інформації щодо поточного "попиту-пропозицій" в інноваційній сфері, що не виконується на практиці.

Характерною на сьогоднішній день в області є така ситуація, коли нау­ко­ві колективи мають що запропонувати промисловості, бізнесовим структурам, проте їх взаємодія практично неможлива із-за відсутності правових інститу­цій­них нфраструктур, які забезпечують комерційні зв'язки між ви­робниками та споживачами науково-технічної продукції. А звідси, наукові роз­роб­ки не можуть бути доведені до логічного завершення, тобто існує проб­ле­ма: як перетворити винахід на інноваційний продукт.

Найсприятливіші умови для співпраці, залучення цільових інвестицій та ефек­тивного обміну досвідом створюються в регіональних інноваційних клас­терах, які вважаються найбільш ефективною організаційною формою розвитку конкурентоспроможного бізнесу в інноваційній сфері.

3.2 Створення регіонального інноваційного кластеру

Регіональний інноваційний кластер (РІК) формується із інноваційних під­приємств, інноваційної інфраструктури, освітянських та галузевих наукових закладів, органів державного управління, фінансових установ тощо, діяльність яких підпорядкована єдиній меті – створенню конкурентоспроможного товару.

Структура і система управління РІК повинна включати всі зацікавлені в науковій та інноваційній діяльності установи, організації і підприємства ре­гіо­ну, до яких в першу чергу необхідно віднести:

● Івано-Франківську обласну раду;

● Івано-Франківську обласну державну адміністрацію;

● Івано-Франківське регіо­наль­не відділення державної інноваційної фінансово-кредитної установи;

● Івано-Франківський державний центр науково-тех­ніч­ної та економічної інформації;

● регіональ­ний фонд підт­римки підприємництва;

● обласні організації товариства винахідників і раціона­ліза­то­рів України, спілки наукових і інженерних об’єднань Украї­ни;

● вищі навчальні заклади;

● рейтингові про­мис­лові підприємства області;

● галузеві науково-дослідні інститути та інші наукові організації

Структура системи управління регіональним інноваційним кластером 

 

Обласна рада

Обласна державна адміністрація

Регіональний інноваційний кластер

Керівний комітет

Координаційна рада РІК

Секретаріат РІК

Інфраструктура РІК

Консультанти та експерти

Робочі групи

(підкомітети)

Оскільки інноваційні процеси сприяють інтенсифікації інтелектуальної скла­дової в усіх галузях виробництва, кластерний підхід створює підґрунтя для сти­мулювання інноваційного розвитку економіки і активізації трансферу технологій.

Орієнтація на кластери з боку наукових та навчальних закладів стимулює їхню діяльність в плані активізації наукових розробок, спрямованих на потреби виробництва. Кластери організовують виконання спільних намірів, виявляють небезпечні фактори і оптимізують управління ризиками в діяльності під­приємств.

Однією з головних проблем активізації економічного розвитку на сучас­ному етапі є не тільки низький рівень платоспроможності широких верств насе­лення, але й взаєморозуміння між товаровиробниками та різними ланками дер­жав­ної влади. Створення керівного органу, як невід'ємної частини орга­ні­за­­ційної структури регіонального інноваційного кластеру, буде сприяти по­ши­ренню консенсусу з місцевою владою та підтримці співпраці орга­нізацій і підприємств.

Таким чином, регіональний інноваційний кластер забезпечуватиме досяг­нення наступних результатів:

1. допоможе мобілізувати творчий потенціал населення регіону, а саме: під­­приємців, винахідників і раціоналізаторів, науковців, освітян, митців і майс­т­рів народної творчості тощо;

2. сприятиме формуванню тривалих і надійних партнерських взаємо­сто­сун­ків між учасниками інноваційного процесу з різними орієнтирами та інте­ре­са­ми в рамках моделі „влада – бізнес – громада”, "університети-бізнес-промис­ло­­вість";

3. сприятиме залученню малого та середнього підприємництва до актив­но­го впровадження вітчизняних інноваційних розробок, технологій, технічних рі­шень;

4. загальне пожвавлення господарської діяльності виробничих, під­приєм­ницьких і комерційних структур та бюджетних організацій.

3.3. Венчурне фінансування – ключовий механізм комерціалізації інновацій в межах регіональної інноваційної інфраструктури

Регіональна інноваційна інфраструктура являє собою сукупність приват­них фірм, державних компаній, громадських організацій, органів влади, універ­си­тетів, дослідницьких інститутів, агенцій економічного розвитку, які поєд­нанні між собою неформальними партнерськими взаємовідносинами, що сприя­ють інтенсифікації інноваційної діяльності та, як наслідок, підвищенню рів­ня конкурентоспроможності регіону.

На сьогодні одним з ключових механізмів функціонування регіональної інноваційної інфраструктури виступає венчурне (ризикове) фінансування, яке забез­печує системність та цілісність взаємозв'язків у ланцюгу ідея-впро­вадження-комерціалізація інновацій. Крім того, венчурний капітал сприяє еко­но­мічному зростанню регіональних виробничих систем, створюючи сприятливі умови для нових наукових знань, фінансових технологій та методів управління.

Венчурний капітал спрямовується на фінансування найбільш динамічних секторів та сприяє розвитку інноваційних кластерів, що забезпечує інтенсивний розвиток регіональних інноваційних систем.

Влада має сенс активно сприяти розвитку венчурного бізнесу, оскільки ви­годи, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, не обмежується тільки прибутками венчурних інвесторів. Венчурні інвестиції сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для ство­рен­ня конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів та технологій, а та­кож створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підви­щуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довго­стро­кового зростання економіки.

Основними факторами, які сприяють розвитку венчурної індустрії є:

● наявність науково-освітньої бази та потужного дослідницького сектора, потужні наукові школи;

● розвиненість фінансових інститутів і ринків страхового та пенсійного секторів;

● наявність фондового ринку;

● політична та макроекономічна стабільність, стале економічне зростання

● попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки;

● наявність вільного капіталу.

Так, за даними експертного дослідження Івано-Франківщина (Звіт про науково-дослідну робо­ту „Аналіз задоволеності та інформаційних потреб населення України щодо головних аспектів технічного регулювання та реалізації споживчої політики”, 2007 рік) за станом ділової активності займала 5-ту позицію в Україні (після Чернігівської, Одеської, Хмельницької та Луганської областей).

Оцінка стану складових інфраструктури забезпечення ділової активності в області

(за 7-бальною шкалою)

Складова інфраструктури сприяння ділової активності в області

Оцінка в області

>,

=,

<

Середнє значення в Україні

Система зв'язку

4,9

>

4,7

Банківський сектор

4,7

<

4,9

Транспортно-комунікаційна система

4,6

>

4,2

Сфера науки та наукового обслуговування

4,3

>

3,7

Система страхування

4,3

>

4,0

Система освіти

4,2

=

4,2

Система зберігання товарів

4,2

>

4,0

Фондовий ринок

4,1

>

3,6

В області структура банківської системи представлена одним банком – юри­­дичною особою (ВАТ "Плюс Банк"), 45-а дирекціями, управліннями, фі­лія­ми, 520 відділеннями комерційних банків, одним представництвом. Ринкова ін­фра­с­труктура області нараховує 45 кредитних спілок, 19 бізнес-центрів, 94 стра­­хових організації, 18 аудиторських фірм, 7 бірж. Також в області наявна ме­ре­жа закладів вищої освіти з тривалими традиціями викладання при­род­ни­чих та технічних наук, науково-дослідних установ, велика частка осіб з ви­щою освітою та науковим ступенем.

Тобто, в області зак­ла­­дено підвалини для розвитку венчурної індустрії, хоча звичайно вирішальну роль в активізації цього процесу повинні відігравати заходи державної полі­ти­ки: сприятлива законодавча база, існування розви­неного фондового ринку, га­ран­­тії для венчурного інвестора, наявність нефор­мального сектору вен­чур­но­го бізнесу, стимулювання венчурного бізнесу (дер­жава повинна розділити з бізне­сом ризики впровадження інновацій) та інші.

На регіональному рівні доцільно було б:

- визначити галузі, які мають потенціал зросту та велику кількість перспективних проектів, які потребують фінансування і є потенційно вигідними для венчурного інвестора;

- сприяти розвитку венчурної та інноваційної інфраструктури, важливими елементами якої є технопарки, бізнес-інкубатори, венчурні фонди. Як варіант може розглядатися створення в області венчурного інноваційного фонду, який здійснюватиме діяльність з венчурного інвестування, результатом якої буде виробництво інноваційної продукції. Учасниками венчурного інноваційного фонду можуть бути інноваційні підприємства, наукові парки, підприємства інноваційної інфраструктури;

- проводити інноваційні конкурси, експертні ради, венчурні ярмарки регіонального рівня. Це дозволить взаємодіяти бізнесу і капіталу, авторам проектів з потенційними інвесторами, сприятиме встановленню між ними партнерських відносин, одержанню всебічної інформації про останні тенденції та перспективи венчурної індустрії, демонстрації можливостей інноваційного бізнесу;

- сприяти роботі регіональних інноваційних центрів у виконанні ними інформативної функції з регіональної підтримки та інфраструктурного

забезпечення інноваційної діяльності.

 

IV. МЕХАНІЗМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

Питання фінансового забезпечення інноваційної діяльності є надзвичайно важливим та актуальним, і водночас добре відомим як таке, що вирішується надзвичайно складно.

Кошти, які виділяються з державного бюджету на інноваційний розвиток, по-перше мізерні, а по-друге, за їх допомогою можна фінансувати лише заключний етап проекту, коли вже зрозуміло, що виробляти та яка технологія. Якщо є тільки ідея або зразок…, то кошти доводиться шукати самостійно. Тому виникає проблема: як перетворити винахід на інноваційний продукт.

Але сьогодні, в умовах обмежених бюджетних та інвестиційних ресурсів, держава не забезпечує реальної допомоги для стимулювання інноваційної ді­яль­ності. Така підтримка також відсутня і з боку регіональних та місцевих влад.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про інноваційну діяльність" джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

- кошти державного бюджету;

- кошти місцевих бюджетів;

- власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

- власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

- кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб.

Фінансування інноваційних та інвестиційних проектів може проводитись шляхом :

- повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індек­са­ції) пріоритетних інноваційних проектів.

- часткового (до 50%) безвідсоткового кредитування (на умовах інфля­ційної індексації) інноваційних проектів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності.

- кредитування інноваційних та інвестиційних проектів, які планують впроваджувати передові технології із встановленням плати за користування кредитом не більше облікової ставки Національного банку України.

- повної чи часткової компенсації відсотків, сплачених підприємством комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних та інвестиційних проектів.

Кошти на фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності необхідно передбачити в обласному бюджеті по статті "Науково-технічна та інноваційна діяльність".

Фінансування Програми здійснюватиметься за такими напрямами (додаток 1): 

1. фінансова підтримка суб’єктів господарювання, які реалізують або будуть реалізовувати інноваційні та інвестиційні проекти, спрямовані на розвиток економіки області;

2. фінансова підтримка наукових розробок у пріоритетних напрямах інноваційної діяльності області; 

3. фінансування заходів по активізації науково-технічної та інноваційної діяльності в області.

Для відбору зазначених вище проектів (пункт 1) та наукових розробок (пункт 2) відповідно утворюються конкурсна комісія та науково-технічна рада, склад і положення про які затверджується розпорядженнями голови облдержад­мініст­рації. Розробляється положення про порядок конкурсного відбору проектів та наукових розробок, яке визначатиме механізми та процедуру його проведення.

Окремо розробляються порядки використання коштів обласного бюджету, які передбачені на фінансову підтримку інноваційних, інвести­ційних проектів та наукових розробок.

Фінансова підтримка проектів, зазначених у пункті 1, здійснювати­меться через Державну інноваційну фінансово-кредитну устано­ву (її регіональне відділення). Останнє передбачено статтею 10 (пункт 1 абзац 5) Закону України «Про інноваційну діяльність», відповідно до якої обласна державна адміністрація доручає "… державним інноваційним фінан­сово-кредитним установам (їх регіональним відділенням) проведення кон­курсно­­го відбору інноваційних проектів регіональних інноваційних програм і здійснення їх фінансової підтримки…" у межах коштів, передбачених в обласному бюджеті.

Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою необхідних матеріалів та укладання договорів у відповідності до чинного законодавства, а також контроль за їх виконанням покладається на головного розпорядника – головне управління економіки облдержадміністрації.

Механізм фінансового забезпечення Програми, який відбувається за учас­ті органів місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій за­без­пе­­чить їх відповідальність за успішне втілення регіональної іннова­ційної політики.

 

V. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПЕРІОД ДО 2015 РОКУ

Враховуючи обмеженість коштів підприємств і бюджету, які можна використати на розвиток економіки області та її окремих галузей, необхідно розвивати і стимулювати інноваційні процеси, як сьогодні, так і на перспективу в тих секторах ринку, де є сенс одержати позитивний результат в конкурентній боротьбі.

За результатами проведеного аналізу для нашої області це хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування, паливно-енергетичний комплекс,оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, харчова промисловість. 

Врахову­ючи специфіку регіону, на науковій основі повинні вирішуватися питання змен­шен­ня рівня забруднення атмосферного повітря, водних екосистем, ґрунтів, запобіганню зсувним процесам.

Охорона навколишнього природного середовища 

● будівництво сучасних комплексів промислових та комунальних очисних споруд;

● встановлення сучасного пилогазовловлюючого обладнання на промислових підприємствах області:

- зменшення шкідливого впливу на довкілля Бурштинської ТЕС шляхом впровадження на енергоблоках електрофільтрів, що забезпечують очистку димових газів від золи до рівня 50 мг/куб.м.;

● встановлення обладнання глибокої очистки нафтопродуктів на ВАТ "Наф­то­хімік Прикарпаття":

- технічного переозброєння та реконструкції ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», в тому числі будівництво установок гідроочистки дизпалива та ізомеризації легких бензинових фракцій для підвищення ефективності використання нафтової сировини та доведення якості нафтопродуктів до рівня європейських стандартів;

● впровадження новітніх способів переробки та утилізації ресурсно цінних компонентів твердих побутових відходів;

● впровадження новітніх технічних засобів і технологій збільшення поточних відборів нафти і газу та коефіцієнтів кінцевого нафтогазовидобутку з родовищ, що розробляються;

● прогнозування та запобігання зсувним процесам в техногенних зонах: 

- проведення досліджень для визначення зон можливої активації зсу­вів та оцінки критеріїв імовірності зсувних процесів на окремих ділянках;  

● реалізація заходів у лісогосподарському комплексі:

- організація переведення планування всіх лісогосподарських заходів за водозбірним принципом;

- проведення лісової сертифікації;

- будівництво накопичувальних водоймищ на гірських річках і потічках, а також влаштування водосховищ тимчасового затоплення для регулювання паводкових вод;

- застосування сучасних технологічних процесів і систем при­ро­до­зберігаючих машин (харвестри та ін.).

● забезпечення ефективного та раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

Удосконалення хімічних технологій, нові матеріали та речовини хімічного виробництва, барвники 

Розвиток галузі стримує технічна та технологічна відсталість, висока енергоємність, які збільшують собівартість продукції, що виробляється, та знижують її якість. Має місце вплив виробництва на екологічну ситуацію. Тому основними напрямами і пріоритетами перспективного розвитку повинні стати:

● технічне переозброєння галузі із запровадженням енерго- та ресурсо­зберігаючих технологій;

● модернізація виробництв та удосконалення хімічних технологій з метою поліпшення екологічного середовища на ТзОВ “Карпатнафтохім:

- будівництво установки з виробництва хлору і каустичної соди методом мем­б­ран­ного електролізу потужністю хлору до 180 тис.тонн/рік і каустичної соди – 200 тис.тонн/рік;

- спорудження заводу по випуску суспензійної поліхлорвінілової смоли потужністю до 300 тис.тонн/рік;

- модернізація стадії прямого хлорування етилену у виробництві ВХМ;

● відновлення та розвиток виробництва калійних добрив на новій технологічній основі, використання рідких відходів калійного виробництва як вторинної сировини для одержання товарних продуктів;

● використання у виробництві досягнень галузевої науки з метою підвищення глибини переробки сировини;

● впровадження нової технології переробки зношених автомобільних шин;

- подальша утилізація на ВАТ „Івано-Франківський шиноре­монтний завод” автомобільних шин з металокордом для отримання дешевої сировини – крихти гумової, яка використовується для виробництва гумових виробів і ремонті автошин;

● освоєння виробництва нових видів конструкційних та функціональних матеріалів, в тому числі композиційних матеріалів та матеріалів для енергетики та житлово-комунальної сфери.

Машинобудування та приладобудування: енергозберігаюче обладнання , нафтогазове обладнання

● розробка та випуск нових видів енергозберігаючого та ресурсо­збе­рігаючого обладнання:

- подальше використання сучасних теплогенераторів (котлів) з високим кое­фіцієнтом корисної дії та впровадження автоматичних систем керування теплопостачання з метою економії енергоресурсів в теплопостачанні (ДП "63 котельно-зварювальний завод");

- виробництво газогенераторних установок на ВАТ "Пресмаш".

● оновлення та збільшення виробництва нових видів продукції, прове­де­н­ня модер­нізації вироб­ницт­ва, запровадження нових технологій на промислових підприємствах області:

- нарощування виробництва електронагрівачів "Карпати ЕВН" –альтернативного обладнання для опалення приміщень (пройшли промислові випробування в опалювальному сезоні 2007-2008 років в Івано-Франківській та Львівській областях);

- впровадження у виробництво лічильників газу ультразвукових "Радмір-ультра" (зараз на стадії освоєння), основними споживачами яких є промислові підприємства, об'єкти енергетики , підприємства комунального господарства (ДП ВО "Карпати");

- впровадження проекту по виробництву сімейства вітчизняних електромотрис нового покоління для потреб Укрзалізниці на ВАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод";

- освоєння нових модифікацій та збільшення виробництва автоматичних пральних машин торгової марки "Ардо" та "Вірпул" на ТОВ "Українська побутова техніка";

- виготовлення установок вдавлюючих технологій УВТ-200 на ВАТ "Пресмаш", які дозволяють вдавлювати залізобетонні та металеві палі і шпунти поблизу існуючих будівель і споруд, в зонах зсуву, а також в умовах, при яких неможливе забивання паль через динамічний і шумовібраційний вплив, дозволяють працювати на намулистих та заражених ґрунтах, при спорудженні аварійних дамб;

● створення системи машин і обладнання нового покоління для нафто­га­зопро­мислового комплексу, трубопровідної арматури та сільсько­господарської техніки:

- збільшення обсягів виробництва трубопровідної арматури для атомних електростанцій та впровадження нових інноваційних конкурентоспроможних виробів (ВАТ "Івано-Франківській арматурний завод";

- освоєння та серійне виробництво модернізованих грейферних навантажувачів на ВАТ "Коломиясільмаш";

- використання наукових досліджень при створенні обладнання для нафтової і газової промисловості (ловильні пристрої з рухомою магнітною системою для очищення від металевих предметів експлуатаційних свердловин, модернізація сепаратора промивної рідини бурової установки);

● розробка та впровадження системи управління якістю за вимогою стандартів ISO 9000:2000, ISO 9000:2001 з метою підвищення конкуренто­спроможності продукції підприємств, забезпечення їх ефективної та результативної роботи (ДП "63 котельно-зварювальний завод", ВО "Карпати", ВАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", ТзОВ «Уніплит»)

Нові та відновлювальні джерела енергії, новітні ресурсозберігаючі технології

Суттєве покращення нафтогазовидобутку в області залежатиме від якості проведення геологорозвідувальних робіт, ефективність яких тісно пов'язана з науковими дослідженнями. Тому доцільно інтенсифікувати співпрацю виробничих підрозділів дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз" та науковців Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Основною метою енергетичної галузі має стати стабільне забезпечення в перспективі енергетичними ресурсами економіки та населення регіону на основі реконструкції та підвищення ефективності використання діючих потужностей із видобутку вуглеводневих та проведення енергозберігаючої політики. Передусім необхідно:

● здійснити подальшу реабілітацію потужностей енергоблоків Бурштин­ської ТЕС, їх мало- та великомасштабні реконструкції:

- повномасштабна реконструкція та модернізація енергоблоків №1,2, 4, 5, 7;

● впроваджувати інформаційні технології, що допоможе попере­джати про вихід з ладу основного обладнання та швидкого виявлення поломки. Це призведе до зменшення простою та збільшення виробітку електроенергії;

● впроваджувати технології та обладнання для використання альтер­на­тив­них джерел енергії:

- будівництво на ТзОВ “Карпатнафтохім” власного енергоджерела;

- переробка осаду стічних вод м.Івано-Франківська з використан­ням біогазу для енергетичних потреб КП "Івано-Франківськ­водо­еко­техпром". Передбачена переробка осаду стічних вод міста з отриманням електричної енергії шляхом спалювання біогазу на генераторах(вироблена енергія забезпечує потреби підприємства на 80 відсотків від споживання);

- використання мінігідроелектростанцій, які є надійним екологіч­но чистим джерелом електричної енергії, на Черніївському комплексі водоочисних споруд (придатні для тривалої експлуатації, не забруднюють водоймища та навколишнє середовище);

- спорудження на річці Сукіль міні гідроелектростанції в районі рекреаційно-туристичного вузла «Скелі Довбуша» (Болехівська міська рада);

- поступове впровадження автономного геліоелектричного опалення та гарячого водопостачання, що складаються з високоефективних, плоских колекторів з геліостатом (система на 97 відсотків виготовляється з матеріалів і комплектуючих вітчизняного виробництва);

-налагодження випуску обладнання для виробництва вітроелектричних установок на ВАТ «Механічний завод» (Галицький район);

- будівництво біогазової установки, яка виробляє біогаз та біодоб­ри­ва з відходів вирощування індиків (с.Перерісль Надвірнянського району);

● наукові дослідження та розроблення нових енергоресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій видобування вуглеводнів;

● проведення досліджень науковцями Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та складання відповідних інвестиційних проектів щодо:

- розробки та оптимізації технології отримання принципово нових композиційних матеріалів на базі оксидів металів, активованого вугілля (із екологічно безпечних і дешевих матеріалів рослинного походження) з метою формування на їх основі електродів генераторів і накопичувачів електричної енергії нового покоління з питомими енергетичними характеристиками в 3-5 разів вищими за відомі аналоги;

- розробки і створення нового, надійного, дешевого і екологічно чистого матеріалу для застосування у якості катодного матеріалу літієвих акумуляторів;

- розробки новітніх ефективних термоелектричних перетворювачів енергії на основі напівпровідникових матеріалів.

Впровадження когенерації на котельнях

● залучати у виробництво енерго- та ресурсозберігаючі технології, що дозволить зменшити витрати палива на виробництво:

- залучення суб’єктів господарювання до ви­роб­ництва альтер­натив­них видів палива, а саме перевід котелень з газу на спалю­ван­ня деревних брикетів;

- виробництво електричної енергії когенераційними установками котель­ня по вул. Княгині Ольги в м.Надвірній;

- реконструкція котельні на вул.Биха в м.Івано-Франківську з використанням в якості палива дешевих відходів деревини (тирса), що значно впливає на формування вартості теплової енергії. В ході реалізації проекту передбачається також створити необхідну інфраструктуру по зберіганню та транспортуванню палива ;

- реконструкція котельні на вул.Юності в м.Івано-Франківську з використанням енергетичного комплексу автоматичного спалю­ван­ня деревини (тирси);

- переведення котелень Тлумацької «Дирекції теплопостачання» на опалення пресованою соломою

Технології обробки деревини та виробів з неї

Стан галузі, наявність і рівень використання лісосировинних ресурсів, забезпечення ринку продукцією із деревини значною мірою визначають пріоритети розвитку:

● економне і комплексне використання лісосировинних ресурсів, впро­вад­ження ресурсозберігаючих технологій та реалізація природоохоронних заходів;

● сприяння розвитку виробництва високо конкурентної готової продукції з деревини шляхом залучення інвестицій для модернізації основних фондів;

- будівництво заводу по виробництву сучасної плити МДФ (ТзОВ "Уніплит" Долинського району);

● налагодження співпраці з іноземними компаніями (за підтримки органів регіональної влади), які виявляють зацікавлення до українського ринку та мо­жуть запропонувати перспективні технологічні розробки в галузі дерево­оброб­ки;

●налагодження випуску паливних гранул шляхом переробки відходів лісопильного виробництва в гірських районах області:

- реалізація діючих проектів на ТОВ «Прикарпатекопаливо», Черганівській філії ТОВ «Барлінек Інвест» (Косівський район), ТОВ фірма «Сапсан» (Долинський район) з випуску паливних гранул та залучення інших суб’єктів господарювання до цього напряму діяльності.

Харчова і переробна промисловість, розвиток біологічного землеробства та переробки екологічно чистих продуктів

● впровадження на виробництвах сертифікованих за європейськими стандартами техноло­гій та продукції;

● підвищення екологічної безпеки харчових виробництв:

- будівництво міні-заводу, оснащеного новітнім обладнанням, в селищі Букачівці Рогатинського району в спеціальній сировинній зоні по виробництву дитячого харчування з екологічно чистого коров'ячого молока;

● розширення асортименту та випуск нових видів продовольчої продукції на підприємствах області:

- створення на території Верховинського району підприємства по розливу мінеральних вод (на даний час в районі знаходиться до 30 мінеральних джерел, які промислово не використовуються);

● створення переробного підприємства на території Верховинського району по заготівлі дикоростучих ягід та грибів;

● впровадження нових видів енерго- та ресурсозберігаючого обладнання для універсальних, безвідходних технологій.

Нові технології виготовлення та моделювання виробів легкої промисловості, в т.ч. готового одягу із хутра

● підвищення продуктивності праці внаслідок впровадження передового обладнання та технологічних процесів;

● впровадження інноваційних заходів, які передбачають освоєння нових моделей та нового асортименту виробів відповідно до нових тенденцій і потреб ринку;

● поглиблена переробка шкірсировини з дотриманням сучасних природоохоронних вимог;

● впровадження україно-польського проекту «Гроклін-Долина» з пошиття верху сидінь в м.Долині;

Сучасні комп'ютерні технології для дистанційного навчання і наукових процесів

● використання на практиці наукових досліджень вчених Прикарпатсь­кого національного університету імені Василя Стефаника щодо розробки інтелектуальних систем дистанційного навчання з використанням адаптивних технологій;

● проведення безпровідникової мережі ІНТЕРНЕТ у віддалених районах області з використанням супутникових технологій для підключення навчальних та державних установ

 

VI. ЗАХОДИ НА ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО 2015 РОКУ

 

VII. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

Належне управління реалізацією даної Програми повинно забезпечити досягнення наступних очікуваних ефектів і результатів:

- запровадження програмно-цільового принципу управління іннова­ційною діяльністю в регіоні (забезпечить керованість процесу, підвищить рівень інноваційної діяльності, юридично закріпить інноваційний напрямок розвитку регіону);

- створення в області нових елементів інноваційної інфраструктури, а са­ме: наукового та технологічного парків, бізнес-інкубатора, центру інновацій­но­го розвитку, регіонального інноваційного кластеру, венчурного фонду, які сприятимуть розповсюдженню інновацій, активізації інноваційної діяльності регіону та його соціально-економічному розвитку в цілому;

- забезпечення функціонування інноваційної інфраструктури підтримки малого інноваційного бізнесу;

- мобілізацію творчого потенціалу населення регіону – підприємців, винахідників і раціоналізаторів, науковців, освітян, митців і майстрів народної творчості тощо. Реалізація програми дозволить реально задіяти потенціальні творчі можливості населення області і за цей період досягти росту: в 2-3 рази – кількості винаходів, в 3 рази – корисних моделей і промислових зразків, в 3-5 разів кількості раціоналізаторських пропозицій з залученням населення області більше, ніж у 2 рази, учнів ПТНЗ і студентів ВНЗ – 5 раз.

- загальне пожвавлення інноваційної діяльності вироб­ничих, підпри­ємницьких і комерційних структур та бюджетних організацій;

- прискорення темпів виробництва інноваційної продукції не менш як на 20 відсотків;

- збільшення надходжень до місцевого бюджету;

- залучення близько 4,6 млн.грн. для реалізації інноваційних, інвести­ційних проектів та наукових розробок;

- формування тривалих і надійних партнерських взаємостосунків між учасниками інноваційного процесу з різними орієнтирами та інтересами в рамках моделей „влада – бізнес – громада” та "наука, освіта та наукоємне виробництво";

- залучення малих підприємств до активного впровадження вітчизняних інноваційних розробок, технологій, технічних рішень тощо;

- підвищення регіонального індексу людського розвитку.

Успішна реалізація інноваційної політики в області, можли­ва лише за умови активної участі всіх суб'єктів цього процесу: органів місцевої влади, наукових організацій, промислових підприємств, винахідників та державних установ, що виконують в регіоні функції інформаційного забезпечення процесу розробки та випуску продукції, її сертифікації, правового захисту.

 

VIIІ. МОНІТОРИНГ ТА КОНТРОЛЬ ЗА РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПРОГРАМИ

Програми розвитку основних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності в області до 2015 року розроблена для підприємств області, організацій сфери науки, підприємництва, інституцій підтримки, представники яких повинні брати активну участь в процесі її впровадження.

Для того, щоб Програма та її положення вплинули на динаміку іннова­ційного розвитку області, виникає потреба запровадження механізму управлін­ня процесом її реалізації, оскільки сама Програма не є гарантом досягнення закладених у ній результатів.

Разом із визначенням основних пріоритетів розвитку області на іннова­ційній основі обов'язковим є вибір показників моніторингу та контролю за ефективністю реалізації Програми.

Система моніторингу та контролю за реалізацією Програми складатиметься із:

- структури, яка буде проводити моніторинг;

- комплексу показників, які свідчитимуть про досягнення цілей Програми;

- методів збору інформації для аналізу основних показників, які засто­со­ву­ва­тимуться для контролю за реалізацією Програми.

Здійснювати моніторинг та контроль за реалізацією Програми буде структурний підрозділ облдержадміністрації, який відповідає за політику інновацій, – головне управління економіки облдержадміністрації.

Результативність та ефективність реалізації Програми буде характери­зу­ва­тися показниками, які співпадають з системою досягнення загальних цілей стратегії розвитку області, а саме:

- кількість інноваційно-активних підприємств великого, середнього і малого бізнесу всіх форм власності і сфер діяльності;

- обсяги реалізованої ними інноваційної продукції;

- частка реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі промислової продукції;

- обсяги експортованої інноваційної продукції;

- обсяги економії матеріальних та енергетичних ресурсів;

- кількість впроваджених нових прогресивних технологічних процесів, в тому числі маловідходних, ресурсозберігаючих;

- частка витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі витрат на виробництво продукції;

- частка інноваційних капітальних вкладень у загальному обсязі інвестицій в основний капітал на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

- кількість створених нових робочих місць;

- показник фондоозброєності;

- обсягів виконаних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

- обсяг витрат підприємств та організацій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти промислової власності та використання раціоналізаторських пропозицій;

- кількості охоронних документів на винаходи, промислові зразки і корисні моделі;

- кількості об’єктів інтелектуальної власності і об’єктів авторського права;

- обсяги відведених (скинутих) зворотних вод, з них нормативно- очищених;

- обсяги витрат на охорону навколишнього природного середовища, у тому числі капітальні інвестиції.

Вихідною точкою для визначення всієї системи моніторингу буде щорічне проведення збору, обробки та аналізу інформації про перебіг інноваційних процесів та результати реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяль­ності в регіоні.

 

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................

І. СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПРІОРИТЕТНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ ТА ЇХ ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ

1.1. Місце Івано-Франківської області в соціально-економіч­ному розвитку України..................................................................................

1.2. Розвиток економіки Івано-Франківської області на

сучасно­му етапі......................................................................................

1.2.1. Розвиток економіки області.........................................................................

1.2.2. Тенденції та перспективи розвитку підприємництва, його

іннова­цій­на спрямованість..........................................................................

1.3. Охорона навколишнього природного середовища та

еколо­гічна безпека................................................................................

II. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОБЛАСТІ

2.1. Розвиток наукової та науково-технічної діяльності.......................

2.2. Фундаментальні та прикладні дослідження наукових

орга­ні­за­цій Івано-Франківської області..............................................

2.3. Інвестиційна та інноваційна діяльність...........................................

2.4. Розвиток раціоналізаторства та винахідництва.............................

III. РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

3.1. Регіональна інноваційна інфраструктура.......................................

3.2. Створення регіонального інноваційного кластера.........................

3.3. Венчурне фінансування – ключовий механізм ко­мер­­­ціалі­за­ції

іннова­цій в межах регіональної інно­ваційної інфра­струк­ту­ри ..........

IV. МЕХАНІЗМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

V. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ

ТЕХНО­ЛОГІЙ НА ПЕРІОД ДО 2015 РОКУ......................................

VI. ЗАХОДИ НА ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО 2015 РОКУ.......................................................................................................

VII. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ.....

VIII. МОНІТОРИНГ ТА КОНТРОЛЬ ЗА РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПРОГРАМИ

 
29.07.2013 09:19